Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета

СПРАВЖНІЙ МИКОЛАЙ
Незважаючи на казковий ореол, мирлікійський святитель – реальна історична особа

Святитель Миколай Чудотворець

Підготував Андрій ГНАТЮК

Учені спробували відтворити образ святого Миколая за останками. Замість повнуватого й веселого рожевощокого та блакитноокого дідка на дослідників дивився міцний широколиций чоловік років 60, сантиметрів 168 на зріст. Оливкова шкіра, коротка сива борідка, високе чоло, виступаючі вилиці та підборіддя, квадратна щелепа, темно-карі близькопосаджені очі, лисина та зламаний ніс. Таким зображають чудотворця і на іконах.

«Якби ви зустріли його на вулиці, подумали б, що перед вами тренований спортсмен», – кажуть антропологи. Хоча деякі деталі, можливо, й загубилися, збіг моделі із зовнішністю святого Миколая, на думку самих дослідників, становить 70 %. Виходячи з того, нема чого дивуватися, що 325 року на Першому Вселенському соборі, де викрили аріанську єресь, Миколай посоромив Арія не тільки словом. У Житіях святих читаємо: він із ревності до Бога ударив Арія по щоці, бо цей єретик заперечував божественність Ісуса Христа й не визнавав Його єдиносущним Богові-Отцю.

Православна Церква відзначає пам’ять цього святця 19 грудня і 22 травня. Він народився близько 300 року в малоазійському місті Патара (нині – Туреччина). Ми не знаємо, як його назвала мати, але приймаючи чернецтво, він узяв ім’я Миколай. Помер у тому ж місті, де була його єпископська кафедра, – у Мирах Лікійських (тобто в місті Мири краю Лікія). Біля його могили часто відбувалися дива. Прочани з надією йшли сюди за тисячі кілометрів, щоб зцілитися.

1034 р. квітучі Мири спалили ісламісти. Купол храму обвалився, тож експедиція хрестоносців, що була споряджена сюди через 50 років після руйнації і мала завдання розшукати могилу чудотворця, насилу розкопала з-під уламків саркофаг із його останками. 1087 року хрестоносці перевезли мощі святого Миколая до італійського міста Барі, де вони зберігаються і по сьогодні у спеціально зведеній церкві. Але не всі його останки зберігаються там.

У французькому містечку Сен-Ніколя-де-Пор у величному соборі покоїться частинка мощей святого Миколая – палець правої руки. Як же він туди потрапив? У ХІІ столітті один із хрестоносців повертався зі Святої Землі до Франції. Він зупинився у Барі, де на той час уже перебувало тіло святителя. Там лицар зустрів свого земляка, який служив у цьому соборі. Той попросився їхати разом з ним додому. У ніч перед від’їздом душа святого Миколая постала перед прислужником і дозволила взяти із собою свій палець. Наляканий чоловік виконав волю святителя.

Після мешканців Барі мощі святого Миколая дістали собі й вояки Венеції. Коли Папа Римський Урбан ІІ оголосив перший хрестовий похід проти мусульман, венеціанці, які прямували до Єрусалима, пропливаючи повз береги Лікії, побажали забрати мощі святого Миколая. Коли хрестоносці увійшли в собор у Мирах, то виявили, що гробниця порожня. Вартові повідомили, що ті запізнилися на кілька років. Зайди не повірили грекам, обшукали місце, в якому були заховані вцілілі рештки мощей святого Миколая, і знайшли їх за запахом. У віддаленому куточку храму відчувався неймовірно запашний аромат. Хрестоносці роздовбали підлогу вівтаря, під якою були частки мощей чудотворця. Це підтверджував і напис грецькою: «Тут спочиває великий єпископ Миколай, славний своїми чудесами на землі й на морі».

А 1992 року внаслідок досліджень учені-антропологи засвідчили: рештки в Барі й ті, що лежать у Венеції, належать одній людині. Але якось турецька влада зробила сенсаційну заяву: 1087 року італійці викрали мощі іншого святого. А тіло святого Миколая насправді залишилося в церкві міста Демре (сучасна назва Мирів Лікійських). Можливо, всіх заплутав дядько святого Миколая – теж Миколай і також місцевий єпископ? Та попри все Церква, опираючись на численні дослідження, встановила, що саме в Барі – справжні мощі справжнього святителя Миколая.

Нагадаємо, що святий Миколай – покровитель Луцька. 1259 року, коли над містом нависла загроза знищення, мешканці звернулись до святителя і були врятовані від монголо-татар. Про цю подію згадує Іпатіївський літопис: «Бог і святий Миколай чудо велике вчинили, бо знявся великий вітер і каміння, яке кидальними машинами вороги кидали, на них самих поверталося».

Через багато років вдячні нащадки встановили в Луцьку пам’ятник чудотворцю, увіковічнили його на міському гербі: над контурами Луцького замку в хмарах святий Миколай благословляє місто.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 5 (54)

24 травня 2009 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо