→Газета
→
СМІТНИК НА КЛАДОВИЩІ
Віктор ГРЕБЕНЮК
1995 року популярна тоді «Народна трибуна» надрукувала оцей мій допис. Днями знову довелося побувати на описаному місці. На жаль, тема кореспонденції десятилітньої давнини і досі на часі...
Давно чув про старий цвинтар по вулиці Франка в Луцьку. Старі люди кажуть – «могилки на Яровиці», та все не траплялося зайти. Якось же випадком був у тій місцині, і ходив я тим невеличким гробовищем, і, приголомшений, довго не міг отямитись.
Власне, цвинтаря нема. Є посадка, загиджена купами покидьків, усілякої ламані, різним непотрібом. Є – то тут то там – мізерні горбочки землі: з-під сміття проростає барвінок, під сміттям лежить хрещений люд. Деякі могили розрито... і ями поховальні хтось перетворив на вигрібні: всюди бридь і сморід.
Під ногами – оцупки замшілих дерев’яних хрестів. Шматки бетонних розп’ять. Уламки пам’ятників. Кілька надгробків зрушено, і вони лежать, безпомічні, мов повалена совість. На інших же можна прочитати прізвища покійників і роки поховань. Овва, тут хоронили ще наприкінці сорокових!
Чия злочинна рука знищила це кладовище? І хто, байдужий до смерті, – чужої і, зрештою, до своєї – перетворив гробки на смітницю? І де рідня, одновірці небіжчиків?
Відомий луцький краєзнавець Вальдемар П’ясецький розповів історію цього цвинтаря. У 1860-х роках кілька фортів (замкнутих укріплень) навколо Луцька, що вже відслужили своє, було віддано під православні кладовища. Ці ж форти, своєю чергою, було зведено на стародавніх курганах, правдоподібно – на місцях погребінь. Так виникли могилки, що про них мова, і належали вони церкві на Черничах або ж, згодом, Свято-Троїцькому соборові. У другій половині 1940-х, коли стали ховати на кладовищі по Рівненській, гробки по вулиці Франка закрили. Згодом цвинтар запустів, його понищили хулігани, засмітили навколишні мешканці...
З цієї ситуації є два виходи. Навести елементарний порядок на погребищі, обнести парканом, доглядати за вцілілими похованнями. Або ж – перенести на міський цвинтар у Гаразджу за відповідною цьому процедурою: зі священиками, санітарною службою тощо. Адже закриття і знесення старих кладовищ неминуче: за тисячі літ наша древня земля буквально перетворилася на некрополь. Сотні поколінь наших пращурів удобрили своїми тлінними останками ґрунт, що на ньому сіються пшеничні лани, зводяться споруди: у нашому місті це, наприклад, Хрестовоздвиженський храм, монастир шаріток...
Культура мертвих, культура поховань – то культура живих. Ми хочемо, щоб наші нащадки повелися з нашими кістками по-людськи? Поводьмося так із кістками предків.
А поки що – смітник на кладовищі... Тільки на кладовищі?
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи