→Газета
→
ВІФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА
(казка)
За Лесею БРИЗГУН-ШАНТОЮ
Було це дуже давно. Тоді ще, як Бог сотворив небо і землю. Першого дня Бог сказав «Нехай буде світло!», а потім розсипав по небу щедрою рукою мільйони зірок – усі зірки, крім однієї, зовсім маленької.
Жаль стало маленькій зірочці, що Бог не дозволив їй на небі світити, як усім іншим зіркам, і вона почала гірко плакати. Почув це Бог і сказав:
– Я ще не маю для тебе місця, маленька зіронько. Тобі ще треба трішки підрости.
Багато літ пройшло від того часу. Тоді одного дня Бог сказав:
– Мені треба три мільйони зірок, щоб освітити Моїм дітям дорогу до обіцяної землі. Хто хоче мені допомогти?
«Тепер прийшов мій час», – подумала маленька зірка.
– Я хочу! – сказала вона тихо, але переконливо. Та Всемогутній Бог відповів їй:
– Твій час ще не прийшов. Ти мусиш бути яснішою, більшою, тоді Я тебе покличу!
І знову літа проходили. Зірка росла. «Коли ж прийде мій час?» – питала вона себе щоразу.
Ночами, коли хмари закривали інші зорі й вони не могли світити на землю, мала зірка крадькома вискакувала з-під хмарки й світила тим, що загубили дорогу додому. Та тільки вона встигала вискочити, як добрий Бог зауважив:
– Почекай, будь терпелива, маленька зірко. Прийде час, коли ти світитимеш ясніше й краще, ніж усі інші зорі.
– Скільки гарних хвилин я втрачаю, – почала вона врешті нарікати. – Як би я хотіла своїм світлом надихнути поетів, щоб вони писали багато гарних віршів. Так, як це роблять інші зорі.
А літа пролітали. Швидко, швидко. І нічого не змінювалося. Тільки маленька зірка росла й ставала більшою.
Аж одного дня Бог зовсім несподівано покликав до себе маленьку зірку й сказав їй:
– Твій час прийшов, маленька зірко!
Зірка затремтіла з радості.
– Цікаво, що я буду робити? І, не чекаючи довше, вилетіла на самісінький схід неба.
– А тепер світи, маленька зірко! Світи!
І вона засвітила. Та ще й як! Не довго вона світила, коли побачила, як троє мудреців зі Сходу дивляться на неї й радісно та щасливо усміхаються. І, як не дивно, маленька зірка відчула, що вона їм мусить показати дорогу. Мусить їх кудись завести.
«Але куди?» – питала вона себе. – «Побачимо!» – і з утіхи скоро полетіла вперед.
Зірка летіла й розглядалася. Аж завважила, що прямує в мале село. І чим ближче до нього підходила, тим ясніше світила. А як дійшла до самого кінця, то тисячею діамантів заясніла й багатим сяйвом розсипала золотисті промені на хатки та городи. Коли раптом стала над бідною стайнею, побачила трьох мудреців зі Сходу. Вони злазили з верблюдів і поспішали до стайні.
– Хто там? Кого вони там шукають?
– Мій Син там. Син Мій улюблений! – почула вона голос Всевишнього з неба.
І тоді маленька зірка, що вже була великою й яснішою, ніж усі інші зорі, що досі світили, відчула величезну радість і спокій.
Вона знала, що невдовзі Бог забере її, бо вона своє завдання виконала. Вона сповістила людям, що народився Син Божий, Ісус Христос. Вона показала дорогу до Нього трьом царям зі Сходу. Вона тепер дуже й дуже щаслива і не думає про те, що мусить відходити. А люди дали їй ім’я Віфлеємська.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи