Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПЕРШИЙ ДЕНЬ
«На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший» (Бут. 1:1–5)

Валерія ЛЕСЮК

Нерідко віряни звертаються з проханням пояснити той чи інший уривок Святого Письма. Тож редакція відкриває нову рубрику, щоб розповідати читачам, як святі отці, богослови Православної Церкви тлумачать біблійні цитати.

Існує два тлумачення слів «на початку». На думку одних, наприклад, преподобного Єфрема Сирійського, – це хронологічна вказівка на початок створення видимих речей, а на думку інших, як-от блаженного Августина, – то відвертий показ предвічного народження від Отця Другої Іпостасі Трійці – Сина Божого, у Якому і через Якого було все створено. Так і написано: «Усе через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося» (Ін. 1:3).

«Створив». Тут ужито єврейське слово «бара», яке означає «зробив із нічого», на відміну від інших єврейських слів – «асса» та «айцор», які означають «утворювати, робити з наявного матеріалу». Слово «бара» вживається всього три рази при описі творення світу: на початку – перший творчий акт, при створенні «душі живої» – перших істот і тварин, при створенні людини.

За вченням святих отців, після створення Неба – невидимого, ангельського світу – Бог створив з нічого, одним словом землю, тобто матерію, а з неї поступово увесь наш видимий світ: небо, землю і все, що на них.

«Безвидна і порожня». Ці слова можна охарактеризувати як темряву, безлад, тобто як певний хаос «безвидної речовини» (Прем. 11:18). Апостол Павло говорить: «...Небеса були споконвіку, і земля створена була Словом Божим з води і водою...» (2 Пет. 3:5).

«І темрява була над безоднею». Безвидна і порожня, темрява над безоднею – то ніби певна паралель. Темрява і безодня разом, як і кожне слово окремо, – найдавніші символи неорганізованості, хаосу світу. Світ уже й був, і водночас була лише темрява над безоднею.

«І Дух Божий носився над водою». Дію Духа Божого на первісну матерію слід розуміти як надання їй необхідної життєвості для майбутнього утворення та розвитку.

«Носився». У поясненні цього слова думки багатьох розходяться. Одні, як, наприклад, Єфрем Сирійський, розуміють тут просто вказівку на звичайний вітер. Інші, як святитель Йоан Золотоустий, убачають дію ангелів чи інших якихось надрозумових сил. Треті, як святитель Василій Великий, бачать дію Духа Божого. Останнє тлумачення найвірогідніше, бо єврейською слово «носився» має таке значення: обіймав собою усю речовину, немов птах розпростертими крилами обіймає і зігріває своїх пташенят. Таким чином, означено певний початок творчої дії Божої.

«І сказав Бог: нехай буде світло». Найглибше роз’яснив ці слова ап. Павло: «Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа» (2 Кор. 4:6).

Творення світла було необхідною передумовою для виникнення майбутніх проявів на землі. Звідси, власне, й починається перший день творення. Світло – це початок світу, бо світло йде від Бога. Василій Великий сказав: «Перше Боже слово створило природу світла, розігнало темряву, розсіяло відчай, зробило веселішим світ».

«І побачив Бог світло, що воно добре». Світло тут виступає в значенні добра, яке є джерелом радості для людей. Відділення світла від темряви означає ніби відокремлення доброго в цьому первозданному світі від темного та хаотичного в ньому. «Побачив» – те ж саме, що і пізнав. Тому «побачив Бог світло» – значить: добре розрізнив його в темряві.

«І відокремив Бог світло від темряви». Бог не зруйнував первісну темряву, а лише встановив чітку періодичну зміну її зі світлом. Темрява виникла від тіні небесного тіла, тобто є наслідком якихось інших речей. Як говорить Василій Великий: «Тому світло як добре достойне бути творінням Божим саме по собі».

«І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок». Відокремивши світло від темряви, Бог «дає їм назви», вказуючи дню володіти світлом, а ночі – панувати над темрявою (у єврейській мові вислів «давати назви» означає «володіти»). Дехто говорить, що коли першим словом написано «вечір», то доба повинна починатися з вечора (Єфрем Сирійський). А Йоан Золотоустий каже, що відлік доби повинен іти від ранку до ранку.

«День перший». Бог міг би створити увесь світ в одну мить, та оскільки Він із самого початку хотів, щоб цей світ жив і розвивався поступово, то створив його не відразу, а протягом певних періодів часу, які в Біблії названі «днями». Але ці дні творіння не були нашими звичайними днями, бо Старий Заповіт Біблії написано давньоєврейською мовою, у якій і день, і будь-який період часу називаються одним словом «іом». Але знати достеменно, які це були «дні» ми не можемо, тим більше, що нам відомо: «у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Пет. 3:8; див. також Пс. 89:5). Василій Великий говорить: «Отож, чи назвеш його днем, чи віком, висловлюватимеш одне і те ж саме поняття».

Неможливо людині достеменно зрозуміти чи з’ясувати, як відбулося створення світу. А потрібно просто вірити написаному, як сказав Василій Великий: «Нехай простота віри буде сильнішою за докази розуму».

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 3 (64)