Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЗБОЧЕННЯ ВИЛІКОВНЕ
Що робити з гомосексуалізмом

Запитання

Останнім часом усе більше говорять про одностатеві стосунки. Як до цього ставиться Церква? Чи дозволено таким людям ходити до храму? Невже їм вічно бути прогнаними? Що радить Церква таким людям?

Відповідає протоієрей Юрій Близнюк

Святе Письмо та вчення Церкви недвозначно піддають осудові одностатеві сексуальні зв’язки, вбачаючи в них гріховне спотворення даної Богом природи людини. «Якщо хтось ляже з чоловіком як з жінкою, то обидва вони зробили мерзоту» (Лев. 20:13). Біблія розповідає про тяжке покарання Всевишнім жителів Содому (Бут. 19:1–29), згідно з тлумаченням святих отців, саме за гріх мужолозтва (гомосексуалізму). У Новому Заповіті читаємо: «Не обманюйте себе... ні малакії [пасивні гомосексуалісти], ні мужоложники [активні гомосексуалісти] ... Царства Божого не успадкують». Так писав апостол Павло мешканцям розбещеного Коринфа (1 Кор. 6:9–10). Святоотцівське передання так само ясно і беззастережно засуджує будь-які прояви гомосексуалізму. «Учення 12-ти апостолів», твори святителів Василія Великого, Йоана Золотоустого, Григорія Ніського, блаженного Августина, канони святого Йоана Посника виражають незмінне вчення Церкви: одностатеві сексуальні зв’язки гріховні й підлягають осуду. Втягнуті в них люди не мають права бути священнослужителями.

Дискусії про ставлення до так званих сексуальних меншин у сучасному суспільстві намагаються схилити до визнання гомосексуалізму не статевим збоченням, а нібито лише однією з «сексуальних орієнтацій», що мають право на публічний прояв та повагу, що мужо- і женолозтво зумовлено індивідуальною природною схильністю. Але Православна Церква виходить із незмінного переконання, що Богом установлений шлюбний союз чоловіка і жінки не може бути порівняний зі збоченими проявами сексуальності. Вона вважає гомосексуалізм та лесбіянство гріховним ушкодженням людської природи, яке долається через духовні намагання, що ведуть до зцілення й особистісного зростання людини. Гомосексуальне прагнення, як і інші пристрасті, що мучать занепалу людину, лікуються таїнствами, молитвою, постом, покаянням, читанням Святого Письма і святоотцівських творів, а також християнським спілкуванням з віруючими людьми, готовими надати духовну підтримку.

Чи дозволено таким людям ходити до храму? Так, звичайно, Церква аж ніяк не забороняє таким людям відвідувати храм, приступати до таїнства Сповіді. Ставлячись із пастирською відповідальністю до тих, хто має одностатеві схильності, Церква водночас рішуче протистоїть спробам видавати гріховну тенденцію за «норму», а тим паче предмет гордості й приклад для наслідування. Саме тому Церква засуджує будь-яку пропаганду розпусти.

Істотним елементом душпастирської допомоги, необхідної для подолання гомосексуальної схильності, є правильне формування сумління. Хворобливе, неправильне почуття провини призводить до того, що сексуальні проблеми переважають у свідомості гомосексуальних осіб. Тому нерідко гріхи і немочі в статевій сфері трактуються ними як єдині й найголовніші. Тим часом сексуальні проблеми, зокрема гомосексуальні, є лише сьомою за порядком Божих Заповідей проблемою людини. Порядок у рамках семи Заповідей ґрунтується на впорядкованості перших шести. Людина, яка шукає допомоги в гомосексуальних проблемах, має усвідомлювати: необхідний час і терпіння для внутрішнього зцілення. Особливо це стосується ситуацій, коли травма дуже глибока. Приймаючи час, даний Богом, травмована людина повинна запастися терпінням, що виражається в конкретних підходах до самої себе: застосовувати метод малих кроків, учитися радісно переживати кожну, навіть найменшу, перемогу над собою, у хвилини слабкості й падінь довірятися любові Бога, не судити інших і не шукати винних за власне погане самопочуття. Більшість мужолозців і женоложиць зустрічають осуд зі сторони християн, але Бог із Його безкінечною любов’ю ніколи не відкидає грішника, що кається.

То як усе ж таки отримати свободу від гріховних уз? Свобода ніколи не дається легко. Уся історія людства свідчить про те, що свобода дорого коштує. Звільнення від гріховних пут коштує не менше. Незважаючи на те, в якій гріховній безодні перебуває людина, Бог хоче, щоб заблудлі перестали йти за покликом гріховних бажань, Він хоче, щоб Святий Дух, Який освячує і животворить нас, відродив нас до життя та перемоги в духовній боротьбі.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Звертайтесь до редакції: Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025; (0332) 72-21-82; pres-sluzhba@ukr.net

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 4–5 (65–66)