Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

БІБЛІЯ – СЛОВО БОЖЕ

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ

Біблія – це багато книг, які складають одну велику. Її у різні часи писали політики, воєначальники, царі, міністри, священики, мудреці, пастухи, лікарі, дрібні чиновники. Усього їх було більше сорока. Створювали Біблію більш, ніж півтори тисячі років в Африці, Азії та Європі, писали різними мовами: давньоєврейською, арамейською, грецькою. Біблійні твори складали під час подорожей та у вигнанні, у в’язниці та у військових походах, у палацах та у перервах між важкою працею. Тому Біблію можна порівняти з великим казковим будинком, де є багато кімнат. Коли ми відкриваємо одну з її книг, то потрапляємо в певну кімнату цього будинку, з якої Біблійний письменник промовляє до нас.

Чому виникла потреба написання Біблії? Перші люди могли розмовляти з Богом. Але трапилось так, що вони забруднили свої серця гріхами і відійшли від Бога, опинились далеко від Нього. Коли ми хочемо поспілкуватися з тими, хто далеко від нас, – ми пишемо лист. Так само і Бог написав до людей лист. Цим листом є Біблія. Але писав його Бог не Сам, а через особливих людей. Вони відрізнялися чистотою серця. У їх серцях Бог міг промовляти, розповідати про те, що варто написати в Біблії. Саме тому, що автором Біблії є Сам Бог, вона не містить помилок.

Біблія складається зі Старого та Нового Заповітів. У Старому Заповіті йдеться про те, як Бог створив світ, створив людей; як люди перестали слухати Бога, через що втратили рай, втратили справжнє щастя. Йдеться також про те, як люди очікували Спасителя, який допоміг би повернути це втрачене щастя.

З Нового Заповіту ми дізнаємося про Спасителя – Ісуса Христа. Про Його народження, життя; про те, як Він служив людям, навчав їх віри і любові, молитви, зціляв хворих. Про те, як злі люди позаздрили Йому і розп’яли, але смерть не здолала Його, і Спаситель воскрес. Про те, як Він заснував на землі свою церкву і пообіцяв завжди в ній невидимо перебувати.

У нашому житті багато стежок, доріг, напрямків руху. Одні з них приводять до щастя, інші – навпаки – ведуть до біди. І саме Біблія допомагає нам вибрати правильний життєвий шлях, не збитися, не заблукати.

Якось запитали у Спасителя: «Які слова з Біблії найголовніші?» Господь відповів йому: «Люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом. Також, люби ближнього, як самого себе». Найголовніші слова – про любов. Любити Господа Бога треба всім серцем, тобто щиро, безкорисливо, не примусово; всією душею – тобто всі свої бажання спрямовувати на добро і любов; всім розумом – тобто прийняти лише ту науку, яка несе в собі любов.

Нашим ближнім може бути колега по парті, який “відстав” у навчанні, або старенька бабуся, яка не може перейти через дорогу, або жебрак, який просить хліба.

Ми любимо Господа у відповідь на Його любов. Він прийшов на землю, щоб спасти нас від гріха. Він також любить кожного з нас. Бог навчає нас справжній любові, любові, яка жертвує собою.

Одна дівчинка весь час запитувала свою маму: чому її руки такі негарні, звідки на її руках взялися ці страшні шрами від опіків? Мама їй не розповідала. А коли дівчинка подорослішала, мати розповіла їй, що коли сама була маленькою, в їх будинку трапилась пожежа. Мати кинулася рятувати доньку – витягувала її разом з ліжечком з вогню. Доньку вона врятувала, але руки собі попекла, шрами залишились на все життя. Дівчинка впала перед мамою на коліна, взяла її руки, притиснула до грудей, цілувала і говорила: «Дорожчого від цих рук, матусю, для мене немає нічого в світі!» Так відповіла донька на материнську любов. А як ви, дорогі діти, відповідаєте на любов Божу, любов материнську?

Через своє слово – Біблію – Бог говорить до нас: «Прийдіть до Мене. Я створив вас і люблю вас. Заради вашого спасіння Я зійшов на землю і перетерпів страждання. Я хочу, щоб ви навчилися Моєї любові і завжди були зі Мною!»

Тож, дослухайтеся, діти, до цих порад. ВІзьміть до уваги слова Спасителя й наповніть свої серця любов’ю до своїх рідних, друзів. Бог тоді буде разом з вами, буде оберігати протягом усього життя.

Волин. єпарх. відом.– 2004.– № 1 (1)