Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

1150 РОКІВ ХРЕЩЕННЯ РУСІ

Віктор ГРЕБЕНЮК

Це не помилка. Саме стільки літ минає нині від часу першого хрещення нашої Вітчизни. Його називають Аскольдовим (Оскольдовим). А загальновідома дата 988 рік – це друге хрещення Русі, Володимирове.

Ми дуже мало знаємо про ті далекі часи, документальних свідчень майже не збереглось. Але польський хроніст Ян Длугош, який жив у XV ст. й використовував наші літописи, котрі тепер канули в безвість, писав: «Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів – Аскольда і Діра» (у Длугоша написано латиною Ошкальд і Дир). У «Велесовій книзі», яку склали руські волхви на початку християнізації наших земель, мовиться, що після Кия правив Лебедян, потім Верен із Великограда, а потім князь Сережен. Відтак іронічно згадують і Аскольда: «темний воїн, а днесь од греків освічений».

Де ж і коли освітився від греків князь Оскольд? За літописами, це сталося 860 року (можливо, 866-го). Тоді великий руський флот і сухопутні війська взяли в облогу Константинополь (Царгород) – столицю Візантійської імперії, найбільшої держави тих часів. Коли справи для греків стали вкрай погані, імператор Михаїл ІІІ і Патріарх Фотій після всенічного моління у Влахернській церкві винесли ризи Богородиці, що там зберігалися, і з благанням до Заступниці небесної опустили їх край у води затоки Суд. Тоді знявся шторм і розметав лодії русичів, а князь Оскольд осліп. Коли ж він побажав охреститися, то, ймовірно, святий Кирило (той, що згодом створив слов’янську азбуку) оголошував князеві православну віру. Його охрестили, напевно, з ім’ям Миколай. Відтак із Царгорода було прислано на Русь, як вважається, митрополита Михаїла Сиріна зі свитою для введення у хрест нових земель. Тоді ж, до речі, прийняв православ’я й хан печенігів Метигай.

На подяку Господеві й Богородиці за щасливе уникнення поразки від русичів греки створили знамениту пісню «Взбранной Воєводі» та перший акафіст. Чи не тому на Русі-Україні, як у жодному іншому краї, здавна так люблять служити акафісти, створено їх так багато? Саме з охрещення князя Оскольда, частини його війська й бояр, а трохи згодом і простих русичів, мабуть, і слід починати історію постійної присутності Християнства у нашій Батьківщині. Тому-то у візантійських літописах Оскольд згадується, а Володимир Великий – ні: греки вважали, що з охрещенням першого Русь уже християнізовано, а згодом стався лише, як кажуть медики, рецидив, хвороба тимчасово відновилась. Полікувати її, охрестити вдруге й уже остаточно взявся Володимир.

Що ж сталося з Оскольдом-християнином? Його підступно вбив новгородський князь Олег, бажаючи заволодіти Київською землею. Нині в науці вважається, що відома всім оповідь «Літопису руського» про запрошення на Русь варягів та про те, що русичі Оскольд і Дір були у них боярами, не відповідає дійсності. А от розповідь літописця про те, що князь Олег убив цих двох братів із засідки, тобто порушив тогочасний звичай благородних людей боротися один з одним відкрито, цілком імовірна. Випадок пояснюється тим, що київські князі були християнами; язичники ж, не бажаючи собі такої влади, покликали з Новгорода князя Олега, щоби він зайняв київський престол. Олег же вбив Оскольда й Діра підступно, бо вони були йому чужої віри, тобто кодекс честі на них не поширювався.

Оскольдове хрещення не було зовсім забуто нащадками. Так, у 1866 році за рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви відзначили тисячоліття цієї події. Порушувалося й питання канонізації князя-страстотерпця, проте вважається, що достатніх доказів для цього знайдено не було. Тим часом в Українській Греко-Католицькій Церкві Оскольд – місцевошанований святий, існують ікона й акафіст йому як рівноапостольному князеві й первомученикові київському. Питання прославлення Оскольда у цьому ранзі ставилося і в УАПЦ.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 9 (70)