Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВИВЧАЄМО РІДНУ МИНУВШИНУ
До 125-річчя Михайлівської церкви в Промені (Пілганові)

Олена ДАРМОВІС,
учителька основ християнської етики

Неподалік від Луцька знаходиться наше невелике мальовниче село Промінь. Таку назву воно отримало тільки у 1964 році, а до того називалося Пілганів (інші давніші варіанти – Пулханів, Пулганів). Перекази свідчать, що назва походить від імені татарського воєводи Пулхана, який перебував тут із військовим загоном за часів монгольської навали. Перша письмова згадка про Пілганів – 1451 року.

У нашому селі діє храм Архістратига Михаїла, він має давню історію. Її настоятель протоієрей Володимир Дрозд докладає багато зусиль для розбудови церкви, вивчення її історії. Активними помічниками священика є учні краєзнавчого гуртка Промінської школи.

Довгий час не було достовірних відомостей про дату заснування церкви. Роком побудови нинішнього храму документи називали 1885 рік. Однак був ряд чинників, які свідчили, що храм набагато давніший.

Опрацьовуючи літературу з історії Православ’я на Волині, зокрема монографії Володимира Рожка, вдалося виявити такий факт: «1760 року коштом уніатського єпископа Рудницького зведено храм Різдва Пречистої Богородиці у містечку Полонному (с. Полонка), до якого згодом були приписані церква Св. Михайла в с. Пулганів та вірні сіл Коршовець, Голишів, Новостав, Вербаїв».

Вивчаючи архівні матеріали, вдалося ознайомитися з «Описью Луцкого повета села Пулганов Церкви Свято-Михайловской описанием имущества...» за 1806 рік. Це надзвичайно цікавий та важливий документ, бо в ньому чітко вказано дату заснування храму – 1683 рік. Його побудовано за кошти парафіян.

Наступним етапом вивчення архівних матеріалів стало ознайомлення із записами «Клириковых ведомостей церквей Луцкого уезду» за різні роки, їх порівняння й аналіз.

Записи 1820 року повністю підтверджують дані 1806-го, а в 1851 році повідомляється, що Свято-Михайлівський храм с. Пілганів приписаний до Церкви Різдва Пречистої Богородиці в Полонному.

Цікаву інформацію подають «ведомости» за 1880 рік. Виявляється, що 9 травня 1878 року церква горіла. Можливо, пілганівцям удалося врятували свій храм від вогню і постраждала якась його частина. Проте потрібно було звести нову будівлю, бо з часу заснування пройшло вже майже 200 літ. Вказується й дата побудови нової церкви – 1885 рік. Документи підтверджують, що 1882 року видано дозвіл на будівельні роботи «Церковно-строительным присутствием». Храм був дерев’яний, на кам’яному фундаменті, покритий залізом із міддю, мав таку ж саму дзвіницю.

У Першій світовій війні Волинь стала ареною боїв росіян із німцями й австрійцями, внаслідок чого зазнала великих матеріальних збитків та руйнувань. Але Пілганівська церква лишилась неушкоджена. Слово Боже лунало тут і в часи лихоліть Другої світової.

З 1956 року одночасно на Пілганівську й Лучицьку парафії прийшов священик Юрій Ковальчук. Відправа у храмах здійснювалася почергово – через неділю. Так тривало до 1959 року, пізніше церкву закрили і богослужіння проводити заборонили. Ключі від храму були в людей, і перед великими релігійними святами старші жінки приходили прибирати в Божому домі, витирали ікони, прикрашали їх чистими вишитими рушниками.

Починаючи з 1988 року, більшовицька влада започаткувала в ході «перебудови» зворотний процес – почали відкривати церкви, до того зняті з реєстрації. У 1989 році в області відкрили 51 храм, серед них і в нашому селі. Після 30 літ запустіння потрібно було багато зробити, щоб відновити святиню.

Ось уже майже 9 років у Михайлівському храмі служить протоієрей Володимир Дрозд, за цей час він здобув авторитет і повагу серед парафіян. Він сам живе за християнськими чеснотами і людей цього навчає. Віряни дуже вдячні отцю Володимирові за ініціативність та підтримку в ремонті храму, який є пам’яткою архітектури кінця ХІХ ст. Під час зовнішнього ремонту замінили старі дерев’яні куполи на нові – позолочені. Навколо храму і частину церковного подвір’я викладено бруківкою, приведено до ладу цоколь, оновлено під’їзд до святині.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 10 (71)