Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ДАРУНКИ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Андрій ГНАТЮК

Заради дочки й онучки вона поїхала за 60 кілометрів, аби помолитися біля частки мощей святого Миколая Мирлікійського і попросити уздоровлення для рідних. Жінка благала зцілення для 5-річної Софійки, яка через перелом ноги перестала ходити, і для молодшої дочки, що перебувала на операції, наслідки якої не могли передбачити. Повернувшись додому, жінка була вражена побаченим. І це ще не все...

Надія Волощук – директор Будинку дозвілля в Кузнецовську, учасник церковного хору в місцевій Михайлівській церкві. На запрошення настоятеля Троїцького Божого дому в Маневичах отця Михайла Мельничука поїхала з колегами на престольний празник храму Віри, Надії, Любові і матері їх Софії, який будується. Проте найважливіше було для неї – потрапити до мощей св. Миколая у Троїцькій церкві, що поруч.

– Перед останками, перш ніж прикластися, я стала щиро на коліна і просила за здоров’я своїх рідних, – згадує прочанка. – Просила чудотворця Миколая, аби він зцілив їх. І ви знаєте, це сталося. Хочу Вас у цьому запевнити і підтвердити, бо це сталося на моїх очах, – з радістю говорить жінка.

– На Службу хористи подали записку за здоров’я, у якій Надія Андріївна вказала й важкохворих родичів. Записку читали кілька разів: і на Літургії, і коли служили акафіст угодникові, – каже отець Михайло. – А ще в Троїцькому храмі вперше побачила образок святої Софії. Вона його довго шукала і нарешті придбала для внучки. – За порадою наших парафіян, коли підходила поклонитися мощам святителя, то приклала іконку до ковчега з великою надією на те, що чудотворець почує молитви і поможе її внучці й дочці, – продовжує отець Михайло. – А взагалі всі дуже трепетно й радісно сприйняли, що парафію відвідала така реліквія. Прикладаючись до мощей, не було людини, у якої не з’явилися сльози. Усі плакали.

Повернувшись до Кузнецовська, Надія Андріївна побачила, що внучка Софійка бавилася, наче перелому й не було, а за півгодини вже почала й танцювати. І тоді на знак подяки Всевишньому бабуся дала іконку, аби внучка приклалася до неї.

Три тижні дівчинка була в гіпсі. Лікарі кажуть: хвороба проходила як зазвичай, хоча реабілітація після неї триває ще три-чотири місяці. Вони зробили все можливе, проте Божої помочі аж ніяк не відкидають. Травматолог Анатолій Зосимчук розповідає, що в такому віці після перелому діти не ходять до чотирьох тижнів, а буває й гірше. Тому не виключено, що Божий промисел у зціленні дівчинки був. А його колега завідувач травматологічного відділення Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2» Кузнецовська Валерій Волякін зазначив, що діти, незважаючи на зрощення і загоєння ран, ще довго не стають на ногу. Вони відвикли і думають, що ніжка болітиме. Тому те, що Софійка Колдун так швидко пішла, та ще й стрибає і танцює, – унікальний випадок. І це дало підстави виписати довідку, аби дитина змогла далі ходити в садок.

І ще про одне зцілення розповіла сестра Надія – її молодшої дочки, яка живе в Києві і в той час мала операцію на п’яті.

– Наступного дня я попросила мого духовного наставника отця Йосипа, який поїхав до Маневич, де ще перебували мощі святого Миколая, знов помолитися й за мою дочку. І от вона після операції взула кросівки і навіть пішла гуляти. Каже: «Мамо, це дійсно ваші молитви, і тепер я вірю, що є на світі Божа сила, тільки треба просто вірити і просити».

– Коли я розповів про ці чудеса у храмі, то запитав, чи не сталося й інших див, про які мені не повідомили, – розповідає о. Михайло. – І ось одна наша активна парафіянка Ольга Треля зізналася, що кілька років у неї на животі була ґуля («з пиріг завбільш», як вона каже). Ґуля не боліла, то й до лікарів сестра Ольга не зверталась. А після молитви перед мощами Миколая Чудотворця ґуля зникла. Ці слова підтверджують інші парафіянки – її подруги.

Святий Миколай укотре проявив заступництво за наших людей. І вкотре довів, що це не казковий дідусь із торбою гостинців, а великий заступник і молитвеник перед Богом за тих, хто до нього звертається. І дарунки його значно дорожчі й цінніші, аніж ті, які вкладають у мішки на день його пошанування. Ці зцілення ще більше зміцнюють нашу віру.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 10 (71)