Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СВЯТІСТЬ ІМЕНІ
До вибору ймення слід ставитися відповідально

Запитання

Як правильно вибрати дитині ім’я?


Відповідає священик Віктор Ліпчик

Ім’я людини вирізняє її, стверджує особистість. У всі часи ім’я християнина вважалося священним. День пам’яті однойменного йому святого по-церковному – тезоіменитство, по-народному – іменини (які нерідко плутають із днем народження).

Найчастіше з проблемою вибору імені ми стикаємось при реєстрації та охрещенні новонароджених. Світська влада допускає надання дитині будь-якого імені, Церква додержується традицій. Раніше людина отримувала ім’я лише при Хрещенні. Дитя називали на честь святого, пам’ять котрого припадала на день народження чи Хрещення. При цьому день народження й іменини найчастіше збігалися. Ще й досі називаємо іменинниками тих, хто святкує свій день народження. Траплялося, що дитину називали за обітницею на честь святого, котрого обирали заздалегідь і молились йому ще до народження свого чада.

Біблія свідчить, що в середовищі Богом обраного народу був звичай називати новонароджене дитя на восьмий день іменем рідних (Бут. 17:12, Лк. 1:59). Церковна традиція зберігає цей звичай дотепер, але ім’я дитині даємо не на честь родичів, а святих угодників, іменами котрих вони названі. Так зародилась традиція давати тому, хто охрещується, ім’я святого, який стає таким чином небесним покровителем і заступником. У цьому проявився досвід Церкви як спільноти святих, тобто впевненість у тому, що єдине істинне призначення і покликання людини – святість. До цього потрібно дуже пильно ставитися, щоб християнин знав свого небесного молитвеника.

Надавати при Хрещенні декілька імен у Православній Церкві не прийнято. Із благоговійного ставлення до Спасителя не називаємо хлопчиків ім’ям Ісус на честь Сина Божого (але на честь старозаповітного праведника Ісуса Навина – можна). Так само ставимося до імені Пресвятої Богородиці. Тому Марією називаємо дівчаток на честь інших святих угодниць. Недопустимим є надання чоловічих імен жінкам і навпаки. Слід передбачити, щоб ім’я людини було милозвучним як у дитячому, так і в дорослому віці та як нащадки будуть називатись по батькові.

Утверджується недобра практика, коли маля реєструють з ім’ям, котрого немає в переліку церковного календаря, і перед цим фактом ставлять священика. Священик, зрозуміло, дає хрещенику ім’я з церковного календаря й таким чином людина отримує два імені – світське та церковне. Але чи всі будуть пам’ятати про цю різницю світського та церковного імен? Як будуть за нього молитись? Найкраще, щоб було воно одне, а вибір великий. Бажано, щоб це було традиційне ім’я для нашого народу, а не принесене чужою культурою, модою, нерозсудливістю, яка часто доходить до абсурду.

Помилковою є думка, що з отриманням імені людина успадковує його значення, тобто наперед приготоване, кимось сплановане життя – долю, від якої ніде не дінешся. Але не забуваймо, що кожен із нас – це образ і подоба Божа, носій безсмертної душі й розпорядник свобідної волі. Нам даровано розум, щоб думати, і воля, щоб обирати між добром та злом. Отож, вибір за нами, чи попадуть наші імена у книгу життя.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Звертайтесь до редакції: Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025; (0332) 72-21-82; pres-sluzhba@ukr.net pres-sluzhba@ukr.net

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 1 (74)