Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВІДЗНАЧАЄМО РІЗДВО
Архієпископ Михаїл і намісниця луцького монастиря Святителя Василія Великого ігуменя Анастасія про відзначення Народження Божого Сина

Архієпископ Михаїл: З наближенням свята Різдва ми насамперед готуємося до найбільшої духовної радості. Ми – ніби ангели біля цієї печери, біля цього вертепу, де народився для нас Господь Ісус Христос. Звичайно, кожен нарід по-своєму через роки, через століття, створивши свою традицію, зустрічає Різдво. Так само і в нас, в Україні, люди з переживаннями й переконаннями готувалися до цього свята. Ми знаємо багато різних звичаїв зустрічі Різдва, знаємо багато обрядів, пов’язаних зі святом. Звичайно, бувають і крайнощі забобонні, які Церква давно відкинула. Але загальноприйнятим є те, що Різдво побожна людина починає зустрічати в домі Божому за вечірнім Богослужінням. Сім’я іде до храму, починає колядувати в храмі, з цією колядою повертається додому, де вже приготовлено смачний стіл, де прибрано все в українській традиції.

Це не є такий строгий канон, якого ми повинні дотримуватись, але загальноприйнято, що ставиться 12 різних страв, і це багатьох господинь не лякає. Кожен ставить стільки, скільки може, залежно від можливостей. Це наче подарунок самому Богові, з бажанням, щоби Він до нас у духовному розумінні «прийшов на вечерю» як найцінніший Гість, Якого ми очікуємо. Тому з цим пов’язана багата кутя, як ми її ще називаємо. За вечерею співають разом тропар (молитовний вірш для співу на честь якого-небудь свята або святого) Різдва: «Різдво Твоє, Христе Боже наш, звістило світові світло розуму, в нім бо ті, що зіркам служили, від зірки навчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і визнавати Тебе, що Ти є Схід з висоти. Господи, слава Тобі». Потому батько чи хтось найстарший благословляє стіл, сідають і вечеряють, співають колядок. За цим святковим столом, уявляючи, що їхній дім є тим вертепом, у якому народився Ісус Христос, просять благословення на наступаючий рік, щоб був урожай добрий, щоб були діти здорові, щоб сім’я була здорова, щоби, якщо це в селі, й тварини були здорові, щоб примножувалося багатство людей, щоб у достатку, не надто турбуючись про земне, можна було більше думати про духовність.

– Що символізує кутя?

– Кутя це не лише саме зерно, це і зерно, і горіхи, і мед, і мак... Одним словом, багатство.

– Подекуди зберігається традиція після Святої вечері залишати ложки на столі, залишати кутю, бо начебто мають прийти душі померлих родичів. Наскільки грішно дотримуватися цих традицій?

– Душі небіжчиків куті їсти не прийдуть. Прийдуть колядники, їх і почастуйте. А за покійників ми теж думаємо, але лише з тої причини, що Своїм приходом у світ Ісус Христос приніс нам викуплення від гріха, прокляття і смерті. І тому й на Різдво, і на Пасху, і в будь-яких інших випадках ми згадуємо наших покійних, бо вони не померлі. Адже Бог, як сказано в Біблії, не є Бог мертвих, а Бог живих. Вони просто «тілом уснули» до воскресіння. Вони завжди з нами, ми їх відчуваємо через свою любов, через свою молитву.

– Що символізує на Різдво перша зоря? Чому саме з першою зорею сідають їсти? Перша зоря ж сходить, коли ще Службу не відправили.

– Перша зоря – це не власне зірка щось означає. Згідно зі східною традицією, з першої зорі починається нова доба. І день на сході рахується: зійшла зірка – наступає новий день. Як сказав Господь: «Був вечір, був ранок – день перший»... Ще одне значення зірки – це те, що волхви йшли за зорею і вона зупинилася над тим місцем, де народився Ісус Христос. Отже, не дивимось на небо, коли зійшла зоря – і до столу, а коли відправлено Вечірню – тоді до столу.

– А Різдвяна Літургія за правилами служиться саме опівночі?

– Є різні традиції. Є парафії, віряни, які хочуть, щоби Літургія починалася служитися, коли й народився Ісус Христос, коли вже був пізній вечір і були готелі всі зайняті, і не було де ночувати. Пресвята Богородиця народила Ісуса Христа саме цієї пори. І тому деякі парафії беруть собі за звичай звершувати Богослужіння нічне. Деякі звершують Богослужіння о 6-й, о 10-й ранку на Різдво. Це не так важливо. Важливо, Кому ми приурочуємо це Богослужіння, як ми до нього самі ставимося.


***

– Чим для Вас є Свят-вечір і Різдво?

Ігуменя Анастасія: Як і для всіх, це дуже радісне і трепетне свято. Від самого ранку останнього дня підготовки починається строгий піст, під час якого ми себе в першу чергу налаштовуємо духовно до Різдва. Звичайно, ввечері, як і скрізь, підемо на Вечірню, після Вечірні зберемося за столом. Це вельми важливо для Святої вечері: зібратися дружнім колом – всі свої, вся родина. І під час вечері – сімейна колядка. Мабуть, нема нічого кращого після смачної куті, як оця колядка. Вона закріплює це свято радістю, цією колядкою ми його зустрічаємо в себе вдома.

Взагалі наш монастир існує два роки, а повнодіючим він вважається з того часу, коли відкрився монастирський храм – наш храм Великомучениці Катерини. Оскільки це було торік, то цьогорічна Свята вечеря тут буде другою, монахині будуть удруге сідати за стіл, разом колядувати, разом радіти з народження Спаса. А якщо порівнювати, якою була вечеря колись, до монастиря, в нас вдома, я не можу сказати, що є суттєві відмінності. Вона була простою там, і тут буде простою, тільки інше коло. Там воно було тілесне родинне, а тут вже духовне сімейне коло. Це по-своєму добре і радісно.

Окрім куті, за традицією, буде узвар та ще за домашньою звичкою – червоний борщ з вушками. А взагалі дуже сталих традицій, що має бути суто 12 страв, – немає. Найперше правило – то простота, стриманість, навіть трішечки убогість, але убогість щира.

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 1 (74)