Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

БУДЕНЬ ХРИСТИЯНИНА
Перебуваймо з Богом від ранку до смерканку

Валерія ЛЕСЮК

Відвідування храму, щира молитва у ньому – невід’ємна умова здобуття Царства Небесного. Проте як поводитися людині за межами храму? Як протистояти гріховності світу, не поринаючи разом з ним у диявольську багнюку?

Звісно, самій людині важко знайти правильну відповідь. Але щодня змушуючи себе переглядати духовну літературу, зокрема Святе Письмо чи праці святих отців, можна віднайти відповідь на будь-яке запитання.

Ось як учить святитель Йоан Золотоустий розпочинати свій робочий день: «Коли вийдеш з дому, слідкуй лиш за одним: щоб тобі не зустрітися з гріхом, бо він призведе нас до падіння; а без гріха і диявол не зможе нам нічим зашкодити».

Скажете, як можна згрішити, щойно вийшовши з дому? Можливо, серце наше й залишиться непохитним, але що робити з очима та вухами? Господній пророк нам радить: «Не дивися на всі боки на вулицях міста ... і відвертай око твоє від жінки благовидної і не задивляйся на чужу красу: багато хто збився зі шляху через красу жіночу» (Сир. 9:7–8). Так і заміжня жінка, бачачи поряд жонатого чоловіка, нехай відводить свій погляд.

Увесь день ми повинні перебувати у молитві разом з терпінням, бо терпіти доводиться не тільки спокусливі й недвозначні погляди, а й зухвалі слова та вчинки. Тому навіть якщо на нас хтось зводить наклепи, безпідставно звинувачує, ми повинні мужньо втримувати диявольські нападки, намагаючись тихо та розважливо пояснити свою невинність. Жодні лихі слова не мають виходити з наших уст, жодні звинувачення та дратівливість. Бо, як каже Золотоустий, «ліпше впасти і покалічити тіло, ніж вимовити таке слово, яке загубить нашу душу». Тим паче, що «розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї – бути поблажливою до провин» (Притч. 19:11).

Буває, ми грішимо тим, що нарікаємо на роботу, якою займаємось, і постійно нею невдоволені. Заздримо комусь із ближніх, у кого краща робота, більш оплачувана, більш успішна.

Прагнути до професійного зростання – похвально. Інша річ, що справжній християнин навіть подумки не бажатиме того, що є в іншого, бо цим порушив би десяту заповідь: «Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого». Хоч би якою непрестижною була ваша робота, «потрібно соромитися не її, а навпаки – неробства й лінивства», – навчає святитель. У вас невеличка зарплата й хотілося б більшої? «Шукайте найперше Царства Небесного і правди його, а решта вам додасться». А тим часом «краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при нім тривога» (Притч. 15:16).

Ваш робочий день підходить до завершення, ви змогли відвернути себе від гріховних спокус і налаштовані йти додому? Підготуйте себе до нових випробувань, які можуть очікувати на вас у родинному колі. Повечерявши й трішки перепочивши, ви повинні пройнятися піклуванням про своїх рідних. Які б не спіткали вас суперечки у сім’ї, «нехай сонце не заходить у гніві вашому», – вчить апостол Павло (Еф. 4:26). Тому з любов’ю, переступивши через «я», швиденько помиріться зі своєю половинкою. Поговоріть про щось приємне, що цікавило б вас обох. Маючи дітей, переключіть свою увагу на них: повчіть разом уроки зі старшими, побавтеся іграшками з меншенькими. При тім пам’ятайте, що «не можна роздратовувати своїх дітей, але потрібно виховувати їх  в навчанні та настановах» (Еф. 6:4).

Треба привчати дітей до читання Святого Письма. Навіть якщо малеча вміє читати, хай не робить це на самоті, разом аналізуйте прочитане й пояснюйте дитині. Її потрібно вчити бути християнином, найперше вселити страх Господній, бо «страх Господній – відганяє гріхи» (Сирах. 1:21).

Тому з любов’ю і великим терпінням учіть дітей Слова Божого, навчайте виконувати заповіді Божі, ходити до церкви щонеділі й на свята, часто сповідатись та причащатись, бо «краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих» (Сир. 16:32).

Розібравшись з усіма сімейними справами, побажавши усім доброї ночі, ви маєте намір помолитись не тільки устами, а й серцем і лягти спати. Проте ревний християнин ніколи не ляже спати, не проаналізувавши свої вчинки за прожитий день. Саме тут і слід розпочати суд совісті, вимагаючи від неї звіту: які мали протягом дня гріховні думки, чи заподіяли шкоду ближньому... Щоб ці думки не перейшли у діло. Робіть так щовечора: тоді, без сумніву, наступного дня ви будете не такі швидкі на подібні вчинки.

«Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. Бувши ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом» (1 Кор. 11:32).

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 4 (77)