→Газета
→
«АКСІОС! – ДОСТОЙНИЙ!»
Вимоги до кандидата у священство – не просто данина історії
Василь ЛОЗОВИЦЬКИЙ,
проректор ВПБА, кандидат богословських наук
Як особа, призначена стояти на чолі церковної громади, керувати нею своїм словом і життям, священнослужитель повинен вирізнятися твердістю віри, а також моральною чистотою. Згідно з першою вимогою, у клір не може бути посвячено осіб, які зрадили віру в часи гонінь, новоохрещені та хрещені на одрі хвороби. За другою вимогою, не можуть бути посвячені в клір ті, котрі осквернили себе важкими гріхопадіннями і публічно викриті в них, як-от: убивці, навіть ненавмисні, злодії, клятвопорушники, блудники і перелюбники. (Гріхи, відкриті на приватній Сповіді, не вважаються перепоною до прийняття в клір). І взагалі, у кандидаті на священнослужителя нестерпні грубі моральні пороки і злочини: крадіжки, пияцтво, прив’язаність до азартних ігор, корисливість і здирництво тощо.
Усі перепони до посвячення умовно поділяють на абсолютні та умовні. Абсолютно непридатні до посвячення, по-перше, нехрещені (бо Хрещення є передумовою для прийняття інших таїнств) і єретики. Особи, які отримали правильне Хрещення в інославних спільнотах, що не спотворюють головних церковних догматів, але відділилися від православної ієрархічної єдності, допускаються в клір після відновлення загальної правоздатності встановленим у канонах способом. По-друге, це жінки, згідно зі словами апостола, якими окреслюється правоздатність жінки в Церкві. (Так звані диякониси у древності не мали рукоположення і належали до мирян).
Умовні перепони не допускають посвячення, але й не руйнують його дієвості, якщо воно було здійснене. Їх поділяють на перепони фізичного характеру, духовного та соціального.
Серед перепон фізичного характеру – недосягнення кандидатом певного віку, а також фізичні вади. Розглянемо їх детальніше.
Правила Вселенських соборів наказують рукопокладати в пресвітера не раніше 30-ти років, диякона – 25-ти, іподиякона – 20 років. Сам Господь Ісус Христос 30-літнім прийняв Хрещення і почав навчати, тому і священик повинен бути не молодшим 30 років. Проте історія Церкви показує, що бували й інші випадки. Так, Тимофій, учень ап. Павла, був посвячений у єпископи юнаком (1 Тим. 4:12); у ранньому віці було висвячено багатьох отців давньої Церкви, як, наприклад, святі Григорій Чудотворець, Афанасій Великий, Єлиферій Іллірійський (20 років) та інші. І нині такі випадки часті.
Фізичними вадами, які заважають прийняти дияконський і священичий сан, є не ті, від яких потерпає чимало людей, а які безпосередньо й очевидно не дають змоги виконувати священичі обов’язки, як-от: глухота, сліпота, німота. Сюди ж слід віднести і причини неприйняття в клір душевнохворих, одержимих демонами.
Недоліки духовного плану – найперше недостатність віри, яка цілком припустима в новонавернених і охрещених у час важкої хвороби. Бо несправедливо ще не випробовуваному бути вчителем інших. Серед вимог духовного характеру особливе місце належить інтелектуальній підготовці кандидата у священство. Саме тому до посвячення нині, як правило, не допускаються особи без належної богословської освіти.
Стосовно перепон соціального характеру – особливості сімейного положення ставленика. Перед вступом у священство необхідно одружитися (звісно, якщо не приймати монашого постригу або целібатства). Бо й самі апостоли – одні були одружені (Діян. 21:8-9), а інші – ні, як, наприклад, Йоан і Павло, за Переданням. Церковна дисципліна лише обмежує час вибору цього стану моментом до рукоположення. Не може бути одружений майбутній священик на вдові, розведеній (це так звана пасивна бігамія).
Як видно з цього далеко не повного переліку вимог до кандидата у священство і як свідчить церковна історія, зафіксована, зокрема, в канонах, майже немає перепон достойному прийняти священний сан. Тоді може скластися помилкова думка, що ці правила не відіграють вирішальної ролі, а є лише пережитком давно минулого, своєрідною даниною часу. Але це не так. Наявність чітко окреслених правил-вимог, яким повинен відповідати майбутній священнослужитель, з одного боку підкреслює особливість і винятковість священства, а з іншого – намагання прищепити йому відповідальність не тільки за себе, за спасіння власної душі, а й за всіх християн, які будуть дивитися на нього і шукати в нього духовної поживи.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи