Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ІСУС ХРИСТОС ПРЕОБРАЗИВСЯ
(повчання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Кожен з вас, дорогі друзі, пізнає навколишній світ органами чуття: зором, слухом, нюхом, смаком та дотиком. Але ми знаємо, що поряд з нами існує таємничий невидимий світ – місце перебування Бога та Ангелів. У тому світі перебувають душі людей, які, живучи на землі, дарували свою любов іншим людям, з любов`ю ставились до всього, що їх оточувало. Тому вони тепер також перебувають у любові, в Царстві Божому. Біблія називає Бога Царем світла. Бог хоче, щоб люди прийняли в свої серця світло любові та радості, щоб були такими добрими, як Він.

Але існує ворог світла – це диявол. Він названий царем темряви. Він не хоче, щоб люди були в світлі та радості і завжди штовхає їх на злі вчинки. Ворог підмовив перших людей Адама та Єву відступити від Бога, образити Його. З того часу диявол має владу над людьми. Ми грішимо, засмучуємо Бога і несемо за це справедливе покарання.

Але Бог хотів визволити людей із влади темряви, дати кожному можливість повернути втрачені через гріхи чистоту і світло серця. Для цього Він послав на землю Свого Сина – Ісуса Христа.

Щоб урятувати нас, дати можливість отримати прощення, коли згрішимо, позбавити нас покарання, Христос прийняв покарання за наші гріхи замість нас – постраждав від злих людей і був розіп’ятий на хресті.

Перед тим як постраждати, Ісус Христос хотів показати учням Свою силу і славу для того, щоб вони не журились і не лякались, коли Він помиратиме, вірили в те, що Він переможе смерть. Для цього Він узяв трьох з них – Петра, Якова та Йоана – і пішов з ними на гору.

Біблія говорить, що людина, в серці якої злість і гріх, живе в долині, у прірві, куди не проникає сонячне проміння. І навпаки, якщо людина очищає своє серце від злого, виховує в собі добрі риси – то вона піднімається на висоти, де багато сонячного світла і тепла.

Щодня молитись і бути слухняним – це важко. Підніматись на гору також важко. Але коли ми вже на вершині – дихаємо свіжим гірським повітрям і бачимо чудові краєвиди, то забуваємо про втому. Так само, коли ми завдяки слухняності і молитві піднялись у своєму серці до Бога – від радості ми забуваємо про труднощі.

Христос любив гори і часто піднімався ними, щоб порозмовляти з Небесним Отцем. Цього разу Він ішов з найкращими зі Своїх друзів. Ісус, напевне, вже вкотре розповідав учням про те, як Бог любить людей, що навіть коли люди залишали Його, Він не залишав їх. Господь посилав пророків, які нагадували всім про Бога, також звіщали про прихід на землю Спасителя. Розповідав, для чого Він прийшов на землю.

Коли завершили шлях, Христос розпочав молитву. Учні приєднались до Нього, але, зморені підйомом на гору, швидко задрімали. А коли прокинулись, побачили дивне видіння. Ісус світився таємничим світлом. Обличчя Його сяяло, як сонце, навіть одяг став сліпучо-білим. Два чоловіки неземного вигляду розмовляли з Христом. Серце підказало апостолам, що це Мойсей та Ілля. Мойсей нагадував про Божий Закон – Заповіді, Ілля був представником усіх пророків.

Учні були вражені побаченим. Їх серця сповнила велика радість та відчуття близькості Бога. Їм навіть здалося, що настало веселе свято Кущів, яке було встановлене на згадку про подорож Божого народу через пустелю. Відзначаючи це свято, євреї лишали свої домівки і цілий тиждень жили в шатрах-кущах біля храму: молились, дякували Богу, згадували, як Він вивів їх з пустелі. Тому Петро промовив: «Господи, як нам добре тут! Зробімо три шатра – Тобі та пророкам, які до Тебе прийшли». Вони хотіли чим довше перебувати в цьому радісному стані.

Наступної миті їх огорнула хмара і прозвучав голос Бога Отця: «Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся».

Ці слова стосуються кожного з нас. Якщо ми хочемо перебувати в такій радості, яку відчули апостоли, і бачити славу Ісуса Христа, відчувати Його поряд з собою, то мусимо бути слухняними Йому, додержуватись Його Заповідей.

Апостоли зрозуміли, що їхній Учитель – справді Божий Син, Спаситель світу. Христос показав їм, що кожна людина повинна преображатись і збирати в своє серце світло Божої любові. Тоді в Царстві Божому така людина сяятиме, мов зірка. Усе побачене так вразило апостолів, що вони в страху попадали на землю. Ісус підійшов, торкнувся учнів і заспокоїв їх: «Вставайте, не бійтесь!» Вони встали і вже не бачили нікого, окрім Ісуса, Який набув звичайного вигляду. Він наказав не розповідати про побачене, поки не воскресне.

Дорогі друзі! Ми також повинні щодня потрошки підій­матись на гору Божу, тобто молитись, досліджувати Слово Боже, читати про життя святих людей, змінюватись у кращий бік, преображатись разом із Христом.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 8 (21)