Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НЕ ВІДЧИНЯЙТЕ САТАНІ!
Окультизм, екстрасенсорика – вкрай небезпечні

Запитання

Прочитала оголошення про курс навчання – контролю над ефірним тілом, тактильного сприйняття біополя, зняття енергоінформаційних ушкоджень тощо. Я записалася б, але як ставиться до цього Церква?

Відповідає магістр філософії та релігієзнавства протоієрей Тарас Волянюк

Окультизм (від латин. оccultus – таємний) – загальна назва багатьох учень і практик. Найчастіше терміни «окультизм» і «езотеризм» використовуються як синоніми у значенні «чародійне спілкування з надприродними силами».

Щоб з’ясувати, як ставиться до цього Церква, визначимо, що‘ є людина в окультизмі та що про людину говорить Церква.

Згідно з православним віровченням, людина – істота сотворена, її Творцем є Бог. Людина без Бога не може створити нічого, а як істота сотворена підпорядковується різним законам. Це закони фізичні, біологічні, соціальні, економічні, моральні, юридичні тощо. Порушення тих чи інших приводить людину до тяжких наслідків: порушення законів природи обертається тяжкими екологічними лихами, юридичних – приводить у в’язницю, порушення законів духовного життя шкодить її відносинам з Творцем і життю після смерті. Людина не може розпоряджатися своїм Творцем, не може нав’язувати Йому свою волю.

В окультизмі ж вважається, що існують таємничі, надприродні сили й можна оволодіти ними, щоб досягти більш комфортного життя на землі. Ці сили Церквою іменуються духами злоби піднебесної.

Спокуса окультизму прямо пов’язана з гріхопадінням перших людей. Диявол звабив праотців таємним знанням, яке вони отримають, скуштувавши заборонений плід і за допомогою якого стануть, як боги (Бут. 3:5). Таким чином, гріхопадіння первозданних людей стало початком окультної практики, основою магізму та пошуку таємних знань. Якщо до гріха людина перебувала у найтіснішому внутрішньому спілкуванні з Богом, і від цього залежало її благополуччя, то в гріхопадінні Бог перестав бути для людини сокровенним благом, яке зсередини освячує її життя. Тепер заборонений плід, зовнішній для людини, але привабливий, став сприйматися як «золотий ключик», за допомогою якого гадається самостійно досягти щастя і бути самодостатнім повелителем свого буття. Якщо влада первозданної людини над світом могла здійснюватися лише за її особистої гармонії з Богом, то тепер людина пробує досягти досконалості «з чорного входу». З того часу зустрічаються люди, які бажають оволодіти таємними силами, здібностями, придумати такі магічні ритуали або словесні формули, щоб впливати на світ, – стати, «як боги», без Бога. Люди купують таємні знання, пишаються ними, а потім втрачають усе.

Окультизм у будь-якому прояві – магії, біоенергетиці, спіритизмі – є сатанізм, часто завуальований під чесноти світла і навіть образ Христа. Далеко не всі люди, що займаються будь-яким видом окультизму, знають про це. Деякі знають, але заплющують на це очі. Інші знають і приймають свідомо. Але не важливо, знає людина, що вона є слугою сатани, а сатана – його «слугою», чи не знає: все одно вона віддала свою душу йому, стала його рабом, позбавила свою душу вічного життя з Богом у Раю. Тепер вона прирікає себе на вічні муки пекла після смерті, бо виконала заповіт сатани: «У тебе не повинно бути ніяких інших богів крім мене».

Це повинні добре знати всі, хто захоплюються магією, екстрасенсорикою, біоенергетикою, і всі ті, хто вдається до їх згубної «допомоги». Святитель Ігнатій (Брянчанінов) сказав: «Усі бісівські явища мають ту властивість, що навіть незначна увага до них небезпечна: від однієї такої уваги, допущеної навіть маленької цікавості до подібного явища можна піддатися спокусі й загинути». Якщо навіть від нікчемної уваги до бісівського явища можна постраждати, то що ж говорити про той масовий інтерес до всякого роду бісівщини, який виявляє наше населення до екстрасенсів, чаклунів, магів, НЛО та «інопланетян», «третього ока», ворожіння, астрології тощо! Цей масовий інтерес породжує і масове ураження тих, що цікавляться, і появу величезного числа духовно ушкоджених, хворих, біснуватих, зневірених, що доходять до самогубств.

Чому навіть найменший зв’язок зі світом бісів приводить людину до трагедії? Чим же страшні для людини окультні методи впливу на неї, у тому числі «цілительство», зняття вроків, екстрасенсорика? Справа в тому, що всі екстрасенсорні впливи – це насильницький вплив на психіку, головним чином на підсвідомість, і пригнічують волю. Гіпноз у різних видах і так званий біоенергетичний вплив на «ауру», кодування і чаклунські дії, «контакти» з «інопланетянами» та багато чого іншого придушують волю людини, нав’язують їй свою волю і свої форми мислення й поведінки. Через вплив на підсвідомість вводиться чужа для нас інформація, яка стає ніби частиною нашої душі. Ця інформація спрацьовує, перекручується робота душі на рівні підсвідомості та спрямовується й на свідомість, змінюючи і сприйняття, і мислення. Вона спрямовується і на тілесну діяльність, що призводить до порушення функцій органів та систем організму і їх захворювання.

Створення в підсвідомості такої домінанти – це одержимість чужим духом. Людина стає одержимою, тобто носієм чужого духу, який творить насильство над душею потерпілого. Пригнічується воля, нав’язуються чужі помисли, бажання, думки, поведінка. Чужорідна інформація, що створює негативну домінанту в підсвідомості людини, програмує її поведінку і мислення. Такий насильницький вплив обмежує особистість людини, паралізує її волю і перетворює її в біоробота, у ній спотворюється Образ Божий.

Таким чином, чаклун, екстрасенс, інші окультисти зазіхають на Образ Божий в людині – здійснюють один з найтяжчих гріхів. Ось чому Християнська Церква прирівнює цей гріх до гріха людиновбивства. Дії мага з духовної точки зору злочинні, незалежно від того, яким чином він отримав свої екстрасенсорні знання: чи шляхом посвячення в чаклуни, навчанням у школі екстрасенсів, чи самостійним навчанням з окультних книг, тобто чи з активною допомогою диявола, чи з пасивною. У будь-якому випадку ці дії заборонені й гріховні, однаково ведуть до пекла, якщо людина не покається.

Таким чином, той, хто вдається до окультних практик, як би вони не називалися, вельми ризикує своєю безсмертною душею.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Звертайтесь до редакції: Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025; (0332) 72-21-82; vyev@ukr.net

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 7–8 (92–93)