Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЧИЙ ВИ РАБ?
«О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї» (Пс. 115:7)

Що означають ці слова із біблійної Книги псалмів? Чому ця людина називає себе рабом? Це глибоке посвячення себе Богу. Чи зможе зараз кожен із нас вимовити ці слова: «Я раб Твій, Господи»? Марія, Мати Ісуса, у захваті Своєї душі теж говорить: «Зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся Він на смирення раби Своєї» (Лк.1 : 47–48). Велич усякої душі полягає в тому, щоб бути рабом Усевишнього.

Можуть заперечити, що є покликання вище, ніж раб. Раб – це нікчемно і принизливо для достоїнства людини. Але бути рабом цього світу та рабом Ісуса Христа – зовсім різні речі.

Одному братові недруги Євангелія сказали: «Ну що там у вас – рабство та рабство. Ти давай-но, кидай з рабством, приходь до нас, ми з тебе людину зробимо». Брат на це відповів: «Ні, краще бути рабом Христа і слугою Божим, ніж бути навіть володарем світу, але служити князю темряви».

Рабство християнина – зовсім особливе. Воно веде до благословенної мети, до почесті високого поклику, але за умови: якщо воно добровільне. Розповідають випадок із життя. Син рабовласника таємно від батька увірував у Бога і, бачачи непосильну працю рабів, попросив батька дозволити йому відпустити одного з них на волю. Батько вважав це за юнацький каприз і дав синові цю радість. Прийшовши на плантацію, син не знав, на кому зупинити вибір: знесилені люди похилого віку, люди середніх років і зовсім молоді знемагали від спеки і важкої праці. Серце його зглянулося на юнака. «У нього все життя попереду, – подумав він, – звільню юнака». Підкликав його й каже: «Ти вільний! Ніхто тебе не змусить більше працювати. Іди куди хочеш!». А сам сів у ноші й подався геть. Юнак постояв у подиві, а потім, коли дійшов сенс сказаних слів, пустився щосили бігти за ношами. Наздогнав свого благодійника, впав перед ним і став благати: «Господарю! Ти такий добрий, візьми мене до себе в раби, я хочу бути твоїм».

Дорогі читачі! Чи була у вас така зустріч з Ісусом Христом, коли ви зрозуміли, що нiкуди вам більше йти, що тільки у Спаса є слова життя вічного? Чи пережили ви такий стан, коли душа, ні в кому не знайшовши заспокоєння, у глибокому смиренні говорить: «Господи, я добровільно хочу бути твоїм рабом. З радістю буду виконувати будь-яку роботу, піду і поїду куди завгодно! Я – Твій раб!»

Такого стану потрібно досягати. Вірна служба Господу може бути тільки з любові. Багато християн слідують за Ісусом, маючи якісь свої цілі. Їхнє служіння зводиться до того, щоб Бог їм давав більше і більше Своїх благ. Вони хочуть тільки приймати від Бога. Це корисливе служіння. Апостол Павло пише: «…І якщо ми в цьому тільки житті уповаємося на Христа, то ми нещасніші за всіх людей» (1 Кор. 15:19).

Інші служать Господу зі страху, щоб Бог не покарав їх. Це, звичайно, вище, ніж з кори‘сті, але в такому служінні людина не проявляє себе повністю.

Лише служіння і поклоніння Богові з любові – угодно Йому. Я не тільки тому служу Богу, що Він спас мене, не тому, що Він покарає мене, але тому, що спокутуваний Його стражданнями і тому, що я люблю Його та в знак подяки присвячую себе навіки Йому як раб.

Які ж вимоги до раба Господнього? Ось які: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16:24).

Зверніть увагу: взяти хрест – свій! Кожному Господь дає хрест під силу. Іншому здається, що він дуже важкий, готовий навіть його підпиляти, полегшити. Але не потрібно поспішати і нарікати на труднощі. В кінці шляху ми обов’язково зрозуміємо, що саме ця важкість виявилася для нас спасительною. Якби нам надали право вибору, то більш відповідного нам хреста, ніж той, який послав Бог, при всьому бажанні ми не знайшли б.

На землі насправді є тільки два господарі, кому служать. Бог – Цар вічності та князь світу цього – диявол. Якщо я – не Божа людина, тоді належу іншому господареві. Тому як добре, коли ми прагнемо бути Божими людьми, Божими рабами! А Божі раби повинні бути досконалими. Перший крок до досконалості – це сповідання і залишення всіх гріхів. Без цього даремно молитися, марно топтати двори Божі, – з беззаконниками Бог не має ніякого діла. Тому нам треба звільнитися від гріха, який нас приземлює.

Благословенна справа на землі – трудитися для Господа, для Його Царства, трудитися там, де, може, й небезпечно. Тому не будемо уподібнюватися тим, які байдуже сидять у наших церквах, яким байдуже святе діло Господнє, але віддаймо своє життя повністю Йому, щоб згодом почути: «Гаразд, добрий і вірний рабе! Увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:21).

Не розумієте деяких місць у Святому Письмі? Бажаєте ґрунтовних пояснень окремих цитат із Біблії? Звертайтесь до редакції: Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025; (0332) 72-21-82; vyev@ukr.net

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 7–8 (92–93)