Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НАЙГОЛОВНІШЕ
«Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов»

Любов – це основа християнського життя, основа спасіння. Апостол Йоан Богослов пише: «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов... У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших» (1 Ів., 4:8).

Один законник, спокушаючи Ісуса Христа, запитав Його: «„Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?“ Ісус сказав йому: „Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки“» (Мф. 22:36–40).

Любов – це основа, на якій стоїть весь світ, створений Господом. Бог створив світ із любові до людей, щоб люди насолоджувалися його красою, славили свого Творця і, живучи серед собі подібних у любові, блаженствували й раділи. Чому ж маємо прославляти Всевишнього?

Кожна людина повинна любити Бога – не тільки із вдячності, але головним чином тому, що в любові до Нього полягає сутність життя всіх розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога – це перша і найбільша, а значить і найважливіша Заповідь. З любові до людини Вседержитель не тільки створив світ, але спас людей від гріха і смерті. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16), – сказав Сам Спаситель. Із любові до людини Господь послав на землю свого Сина, щоб Він подвигом Своєї любові до людей, Своїм життям, Своїми хресними стражданнями, Воскресінням і славним Вознесінням на Небо звершив наше спасіння та дарував кожному грішнику, що кається, прощення гріхів і життя вічне. У цьому полягає і велика любов Божа до нас.

Апостол Павло підтверджує нам важливість любові один до одного, бо вона є основою для спасіння людини, дарована Духом Святим. «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, – то я ніщо... Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається... Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор., 13:1–2, 4, 8).

Бог є джерелом життя і любові. Він дарує нам не тільки життя, але й любов. Любов – дар Божий, і його потрібно берегти постійно, як каже ап. Павло – «підігрівати». Ми часто втрачаємо любов, бо не цінуємо те, що маємо.

Любов – це велика сила. Недаремно кажуть, що вона сильніша за смерть. І це правда. Мученики віддавали своє життя з любові до Христа. Люди віддають своє життя не тільки із любові до Бога, але й із любові до ближніх. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Люди, які мають любов, є блаженними, тобто щасливими, вже тут, на землі.

Чому в суспільстві немає любові одне до одного? Люди не виконують Заповідь Божу про любов до ближніх і тим порушують установлений Господом закон духовного життя. Сенс нашого життя полягає в любові. Щасливою може бути й бідна людина, але з любов’ю в серці. І навпаки: багатий без любові до людей – не має щастя на землі.

Любов є основою сімейного життя. Міцною вона буде лишень тоді, коли сім’я будується на любові між чоловіком і жінкою, дітьми й батьками. Під час нашого швидкоплинного життя любов проходить випробування на землі. Справжня – здатна пройти ці випробування, а суто плотська – не може бути довговічною. Без Бога це неможливо, а з Богом усе можливо.