Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЦІНУЙМО ГАРМОНІЮ ПРИРОДИ
З інтерв’ю архієпископа Луцького і Волинського Михаїла всеукраїнському журналу «Лісовий вісник» (грудень 2011 р., № 3)

– Багато хто не відмовився від Церкви й за радянських часів, а є такі, які не прийшли до Бога й сьогодні. Хтось стверджує, що храм йому замінює природа. І дійсно, на початку створення світу церков не існувало. Напевно, природа і була тим храмом, де людина могла відчувати себе щасливою. Доки не згрішила...

– Перше місце, куди Господь поселив людину, створивши її, – Рай. Ми знаємо, що був райський сад, а у ньому – різні дерева. Ми можемо уявити собі певну територію, на якій жили Адам і Єва. Оця гармонія природи і людини давала відчути себе у єдності з Богом. Бо там був Сам Бог. Перебування Адама і Єви у райському саду було гармонійним.

– Ви родом із-під Почаєва. Там природа така ж, як і в нашій області. Але протягом життя випадало бувати в інших країнах, бачити різноманітні краєвиди...

– Немає краще, ніж в Україні. І те, що ми бачимо навколо себе, – гармонійне поєднання: ліс, степ, річки, корисні копалини – все так вдало скомпоновано і злагоджено в Україні. І варто поїхати за кордон, аби переконатися у цьому. Переконатися, що кращої землі, ніж Україна, немає! Людина росте й усвідомлює все у порівнянні. Коли бачиш, як живуть інші, не маючи того, що є у тебе, тоді відкриваються очі. Дуже боляче, коли цього не цінують.

– Так, Україна збережена від цунамі, землетрусів, інших катаклізмів, які чатують на сусідні території. Хоча у нас є і сейсмічно активна зона, і підтоплення бувають. Але великих катастроф таки немає.

– Господь, створивши людину, дав їй Землю! Тож усе, що відбувається на Землі, відбувається згідно зі станом самої людини. Всі ті катаклізми, які відбуваються, свідчать: у середовищі щось не те. Чи то йде мова про повені, чи про щось інше. Господь дає можливість такому статися, аби насторожити і врозумити людей. Застерегти і показати: ти – господар, ти відповідаєш, але тобі не дозволено перевернути світ. Усі стихії є наслідком духовного стану людей, які перебувають на цій території. Проаналізуйте: скільки у Європі храмів і скільки людей у храмах; а скільки в Україні храмів і людей у них. Тому й Господь проявляє милість. Бог через певні дії у природі навертає нас на дорогу правди і покаяння. Маємо розуміти: ми – не тільки господарі, а й відповідальні за те, над чим владарюємо. Ми можемо управляти тим, що навколо нас. Але помисли мають бути чистими. Ось пророк Ілля випросив дощ молитвою чи навпаки – закрив небо. Усе залежить від самої людини.

– Не так давно Ви освятили капличку в цуманському лісі. Як часто доводиться спостерігати за такими цікавими і дивовижними місцями?

– Господь, укріпляючи людей у вірі, в багатьох місцях творить чудеса. А людина з цими місцями пов’язує своє духовно-релігійне життя. Так, на Михайла ми освятили каплицю прямо в лісі. Повір’я говорить, що подорожував через той ліс хворий чоловік, підійшов до джерела, попив води – і прозрів. Господь творить чудо у самій природі. Це доводить: природа служить людині. І тому це місце Богом освячене, щоб люди сюди приходили й уздоровлювалися. Господь показує, що сильний у тому, що творить. Господь надає стихіям властивостей, які для людини можуть бути корисні. Чи то вогонь, чи вода, чи повітря... Але допоможе тоді, коли з вірою прийдеш. Якщо прийшов просто напитися, то так і буде. А місце, яке вибрав Бог, ми просто прикрасили й облаштували. Я радію співпраці лісівників і духовенства.

– Наше інтерв’ю відбувається перед Новим роком та Різдвом Христовим. Ці свята у суспільстві вважаються чи не рівноцінними, принаймні у відзначенні – точно. Чи правильно це?

– Ми визначаємо окремі дати, які вшановуємо, але робимо це із певним акцентом: Чи свято духовне, чи державне, чи якесь етнічне… Новий рік – той, що ми відзначаємо тепер, – це порушений орієнтир. Відзначення Нового року як чогось особливого – безпідставне. Шанувати треба Бога. І це викривлене бачення полягає навіть у тому, як ми вітаємо зі святом. Бо ж як говоримо: «З Новим роком та Різдвом Христовим!». Хоча кажемо: 2012-й рік від Різдва Христового. Правильно ж говорити: «Вітаю з Різдвом Христовим і новоліттям!». Для нас найважливіше – Різдво, а Новий рік – лише літочислення. Його можна фіксувати на календарях, але особливої події тут немає. Ще інше неподобство: хочуть вшанувати Новий рік, то мусять ліс рубати. І якби ж для добра, а то так... Це зневага до Бога, до того, що створено Господом, бо задля забави зрубують дерево. Створюючи певний культ, вибираючи чи то особливу, чи певного сорту ялину або сосну, ми переступаємо через усе. Головне – принести її до хати, а через два дні чи тиждень – викинути. Зміна цінностей, яка відбувається сьогодні, так спотворює людську психіку, гріх так починає володіти, що людина сама знищує і себе, і все те, що навколо. Ми можемо легковажно розгорнути мурашник, бо нічого робити, вийти на полювання. Раніше полювали через потребу. Якщо тобі потрібна їжа, Господь дає можливість її вполювати. Людина ж – гірша, ніж звір. Хижа тварина не полює заради полювання. Вона наситилася – і задовольнилася. Нам же хочеться постріляти лише заради того, аби постріляти. Але ж можна знайти інші засоби для забави! Навіщо над живим знущатися? Треба розуміти гармонію, баланс, який є у природі й серед людей, і берегти його. Господь управляє так, що у лісі є гармонія: одне другому не шкодить, а навіть певною мірою слугує. Якщо ми йдемо проти природи, проти гармонії й балансу, то тим самим ідемо проти Бога. Всевишній створив, щоб людина володіла. Але володіти – не означає глумитися, а відповідати і гармонійно доповнювати.

– Але мені здається, що у церквах також практикують ставити ялинки на Різдво...

– На жаль… Церква – це теж людська спільнота. І багато світських моментів втілені у житті самої церкви. Потрібен поступовий, еволюційний процес: вчити людей, розтлумачувати, чому треба так, а не інакше. Так, у храмах є ялинки біля вертепу. Але перше, що ми зробили, –  обмежили кількість тих дерев. Згодом підведемо людей до того, що й цього не потрібно, бо Ісус Христос у печері народився, а не в лісі. Людина має пережити подію народження Ісуса Христа, а не акцентувати на зовнішньому оформленні, бо форма буде, а зміст утратиться.

– Тоді, може, нам ближче святкування старого Нового року?

– Святкування Різдва Христового може продовжуватися світськими гуляннями. Але насамперед радість має бути духовною, бо тілесне задоволення минає дуже швидко.

– Владико, що побажаєте читачам, які очікують Різдва і читають наш журнал?

– Найперше хочу закликати на всіх Боже благословення на наступний рік і побажати розуміти замисел Божий у створенні людини, природи і всієї тієї гармонії. Щоб ми берегли те, що маємо. Щоб за словами були практичні дії кожного. Не живімо за принципом: коли втратиш, тоді цінуєш. Бажаю, щоб за нашими добрими справами Господь дарував і на землі добру долю, і щоб діти могли пишатися нами. Маємо залишити планету нащадкам, примноживши, а не тільки споживши те, що дав Бог. Нехай у гармонії природи людина відчуває себе щасливою.

– Дякую.