Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета

ЗА П’ЯТЬ ХВИЛИН ВІЧНІСТЬ
Новела з книги «Тетрамерон»

Книга Брата Віктора «Тетрамерон»

– Отже, ніякої надії?

– Сказали лікарі, шо ніякої. Практично. Дев’яносто дев’ять і дев’ять десятих.

– Та ви все-таки вирішили ще раз пройти всі аналізи.

– А раптом... Хто топиться – за бритву вхопиться.

– Авжеж. Їх принесуть з хвилини на хвилину. Але все-таки – дев’яносто дев’ять і дев’ять, кажете? Тому й зважились на цю розмову?

– Тому й зважилась. Хай це й не настане так відразу, але вже близько, і все моє життя... так, усе... як на долоні... І вже в кулаці. Мусила тепер його все роздивитися... наче одним поглядом охопити... Як було там багато такого, шо хотілося б змінити, а вже не зміниш.

– Це називається гріхами?

– Багато грішила. Ше зі школи. Компанії, «чорнилко», потім «колеса». Ну...

– Розумію. А з хлопцями?

– Тоді ж, зовсім рано.

– Аборти?

– Кілька разів.

– Чоловік не хотів дітей?

– Чоловіки. Я тричі була замужем. Я тоже не хотіла. З трьох шлюбів одна дитина. Та бувало й на стороні...

– До церкви, звісно ж, не ходили...

– Яка там церква. Хто там у шо вірив. Правда, одного разу я попала в бoльницю. Там штунди...

– Протестанти...

– ...Ну, вєрующі... Співали, роздавали брошурки.

– І ви щось узяли з їхніх проповідей?

– Помню, шось про кінець світу: шо, мов, будуть війни, і хвороби, і землетруси, і ворожнеча між людьми, і загребущість... Читала. Але все то без продовження: вийшла з лікарні – та й по всьому. Не було часу.

– Браття протестанти розповідали вам з Біблії. Православний батюшка згадав би ті самі слова. Ніколи не бракувало ні воєн, ні хвороб, ні землетрусів, і завжди люди були загребущими... Всі ознаки перед очима. Але нам не відомо, доки Бог довготерпить. Можливо, до кінця світу лишилося п’ять хвилин. А ви маєте братів, сестер чи самі в родителів?

– Є брат і сестра, нас троє. Але ми рідко бачимось. І рідко дзвонимо. Як мама з татом померли, то навіть судилися за хату. Встидно споминати.

– Кому ж хата дісталась?

– Мені. Я там квартирантів поселила. Все мало було. Тепер, подумати, нашо то все?!

– Що правда, то правда. На той світ і спаленого сірника не візьмеш, тільки свою душу. І то – у вічність. У ту вічність, яку заслужив. Бувало, думали про це?

– Можна сказати, шо нє. Хіба що вже аж останнім часом. Шось довго не несуть результатів...

– Нічого, є час поговорити. У вас син чи дочка?

– Син. Не слухається зовсім. Не знаю, шо з нього буде. Куди він тепер... Компанії, бари...

– А ось і результати аналізів, дякую. Проте і ви, і ваш син ще мають трохи часу, щоб змінити у своєму житті дещо найголовніше. Котра зараз година?

– П’ятнадцять на десяту.

– Ба ні, за п’ять хвилин вічність. Часу обмаль, та досить, аби встигнути. Встигнути дещо найголовніше. А діагноз ваш не підтвердився. Погляньте, ось результат.

25 квітня 2012 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо