Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Наші види на майбутнє

У кожної людини є види на майбутнє. Якщо не реальні, то хоча б примарні. Навіть останній волоцюга і п’яниця, котрий не має, як то кажуть, ні кола ні двора, не може, хоча б іноді, не замислитись: що його чекає? Якщо не в цьому земному житті, де перспектив особливих, відверто кажучи, в нього нема, то хоч би за смертним порогом. А кожна тверезомисляча людина тим більше не може не задумуватись про перспективи – свої чи своїх близьких. Де працювати? Як заробляти гроші? Куди їх вкладати? Як розподілити свій земний – такий нетривалий – час? Отож, усе зводиться, мабуть, до питання «Що робити?» 

Кожен із нас колись помре і колись воскресне: «одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення» (Дан. 12:2). Тож не обманюймось – якість нашого воскресіння залежить від якості нашого земного життя (в духовному вимірі). Якби кожну тверезомислячу людину запитати, де б вона хотіла перебувати вічність: із Богом у раю чи з дияволом в пеклі, – навряд чи зі ста людей знайдеться більше одного (та й то сатаніста), який вибрав би друге. Але навіщо квапитися й до раю? Наша смерть така малореальна та віддалена річ (особливо в молоді роки), що, здається, її зовсім немає. Ще встигну!

Смерті дійсно немає (крім духовної). Є тільки перехід з одного виміру буття в інший, в інобуття, як мовив Геґель. Ще Паскаль з точки зору точного та чіткого розуму на початку свого науково-творчого шляху неспростовно довів, що людині, як він висловлювався, вигідно повірити у рай, пекло, Спасителя Христа. Бо виграш, навіть і з найменшою вірогідністю, настільки перевищує усі наші райдужні сподівання, а програш при цьому може бути таким жорстоко-неприємним, що цілком виправдано таки «поставити на віру в Бога» (це т.зв. парі Паскаля). Адже на кону, не забуваймо, наша вічність! А програш при цьому виборі («якщо Бога все-таки нема») – тільки праведне, доброчесне земне життя, бо Християнство ж не навчає зла. 

Тож залишається актуальною так би мовити методика осягнення Царства Божого, яке, зі слів Ісуса, всередині нас, тобто у серці кожного з нас. Без сумніву, там є Царство Боже, де перебуває його Цар. Отож, без Ісуса Христа в своєму серці (внутрішній церкві) ми не перебуваємо в Царстві Божому, а отже, – і не в спасінні. Бо Царство це починається вже тут, на землі. Якщо людина ще тут не перебуває в ньому, не осягла його своїм серцем, розумом, душею, усім своїм єством, то як вона зможе перебувати в ньому за смертним порогом?! Абсолютний нонсенс! Тобто вище поставлене питання набирає трохи іншої форми: як зробити так, щоб Господь увійшов і постійно перебував у нашому серці? Адже заради цього, власне, Христос і перетерпів усі страждання та муки, ганебну та жорстоку смерть на Голгофському хресті. Ми повинні чітко усвідомити, що тільки своїми гріхами, та пристрастями, та своїм марновірством перешкоджаємо стати Христу дійсно нашим Господом не тільки на словах, але й реально. Адже чи може Ісус бути нашим Царем поза нашим серцем? Ну, звичайно, що ні! Бо Він не зможе тоді нас змінити, відродити до нового життя. Тільки перебуваючи в нашому чистому серці, Христос може керувати нашими помислами, словами, ділами, волею, бажаннями, розумом, душею, невпинно вести до спасіння, стати реальним Господом, Паном, Володарем, Монархом. Тільки тоді відкриваються для нас найпрекрасніші та найчудовіші духовно-тілесні перспективи: безгрішне небесно-земне життя (бо Христос живе в нас, а Він ніколи не грішить) – без заздрощів, користолюбства, блудочинства, гордощів, сварливості, гнівливості, а натомість – життя з мудрістю, стриманістю, терпінням, смиренням, братолюбством, Любов’ю. Але це ж далеко ще не все. Не забуваймо, що на кону наша вічність! Тобто постійне перебування в мирі, радості, праведності, в Дусі Святім і тут, і там.

Тож поки не пізно, поки ще тілесно-тимчасова смерть не постукала в наші двері, якнайширше та якнайповніше відкриваймо наші серця для Єдиного та Найдорожчого, Найулюбленішого Господа Ісуса Христа, Котрий віддав усього Себе заради нашого спасіння. Запрошуймо Його до себе в гості. Хай оселяється Він Духом Святим у наші серця, наповняючи їх Вірою, Надією та Любов’ю. Не виганяймо Ісуса своїми тимчасовими тілесними земними пристрастями, якими стелимо дорогу до нашого серця дияволові. Хай Бог воскресає у наших серцях і творить з нас нове творіння, нову людину. Не перешкоджаймо Йому, адже Він заплатив таку дорогу ціну! Ми всі викуплені від смерті, гріха та прокляття дорогоцінною Христовою кров’ю! Досить Йому висіти та страждати за наші гріхи на Голгофському хресті! Впускаймо, дорогі брати і сестри, нашого Царя в свої серця навіки-віків! 

Це перспектива найголовніша, найсуттєвіша: хто перебуває з Христом, у Христі тут, на землі, той на Суд не приходить. Адже Христос не може судити Самого Себе! Усвідомимо і не забуваймо – наше спасіння тільки у наших руках. Воістину Христос воскрес!