Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПЕРШОІСТОРІЯ
«Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі» (Бут. 2:4–6)

«Ось походження неба і землі...». Це не що інше як загальний заголовок цілого нового розділу біблійної першоісторії, що починається звідси (Бут. 2:4) і тягнеться до наступного подібного ж заголовка (Бут. 5:1). Доказом цього служить як філологічний аналіз єврейського слова «toldoth» (походження), так і його біблійне вживання.

«...У той час...». Час, про який ідеться, не астрономічна доба, бо тут немає необхідної вказівки на ранок і вечір. Це весь період творення, як зрозуміло з контексту, в якому йдеться про творення цілого світу, об’єднане в поняттях «неба і землі». 

«...І всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі...»

Усе це речення служить для визначення моменту створення людини – спеціального предмету розповіді. Таким шляхом біблійний письменник доводить глибоку древність людини, повну відсутність людського існування раніше першої пари – Адама і Єви.

Цю думку пророк Мойсей проводить через загальне зображення картини новоствореної землі перед моментом появи на ній людини. Він відзначає дві головні ознаки: 

а) відсутність усяких слідів людської культури і взагалі продуктів обробітку поля; 

б) наявність несприятливих атмосферних умов, які робили навіть немислимою ніяку культуру і ніяке людське існування. Все це, на думку буттєписьменника, рішуче встановлювало той факт, що на землі до створення Адама не було культури, а отже, не існувало і людини. Ось найкраще біблійне спростування раціоналістичних теорій преадамізму, тобто думки про існування людей до створення Адама. 

Святитель Іоан Золотоустий, тлумачачи слова «Господь Бог не посилав дощу на землю», говорить, що ці слова були сказані для майбутніх поколінь, оскільки як би людина не трудилася на землі, скільки сил не докладала б для її обробітку, без Божої допомоги на ній нічого не виростає.

«Господь Бог». В оригіналі, у єврейському тексті, на місці цих слів уперше вжито слово «Єгова» (за іншим, точнішим прочитанням – «Ягве’», правильний переклад якого – «Сущий» (Вих. 3:14). Це – переважна назва Бога у Старому Завіті, Бога Промислителя і Спасителя (Бут. 4:6; 6:3, 5:8; 9:13, 15:26; 24:40; 39:31; 30:30; Вих. 6:20; Чис. 26:59). У цьому значенні воно відрізняється від іншого біблійного слова – «Елогім», що позначає Бога як всемогутнього Творця вселенної. На підставі цієї відмінності божественних імен деякі негативні критики Святого Письма намагаються встановити відмінність у часі походження різних розділів Біблії (найдавніші елогістичні та пізніші єговістичні) й тим самим підірвати віру в справжність Мойсеєвого П’ятикнижжя. Але біблійна наука все сильніше і твердіше встановлює факт глибокої давнини цього божественного імені та тих розділів Біблії, в яких воно вживається.