Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Ікона «Богородиця-Одигітрія»

Образ «Богородиця-Одигітрія». Поч. XVII ст. Матеріали і техніка: дерево (сосна), ковчег (заглиблення в дошці), паволока, левкас, темпера, гравіювання тла, золочення. Походить із церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Старий Порицьк Іваничівського деканату. До Волинського краєзнавчого музею привезена 1981 р. Реставрована у Волинському краєзнавчому музеї в 2008 р. (Реставратори Павло Петрушак, Анастасія Чабан). Нині – в експозиції Музею волинської ікони.

Шанування Богородиці завжди було сильним в Україні. Століттями молитовно зверталися люди до Богоматері по допомогу, надіялися на Неї як на заступницю, покровительку, милостиву Матір, сповнену доброти і повсякденної турботи про віруючих. Пошана Діви Марії посилювалася у трагічний час – боротьби з монголо-татарами, за Хмельниччини, коли життя людей було повне небезпеки і тяжких випробувань. Тоді активно поширювались ікони із зображенням Богородиці-Одигітрії. Воїни за традицією складали Їй молитву як опікунці тих, хто вирушав у похід, ставав до бою. 

Ікони Богородиці-Одигітрії ведуть походження від знаменитого чудотворного образа Діви, який зберігався у константинопольському монастирі Одигон. «Одигітрія» у перекладі з грецької означає «путівниця, провідниця, дороговказиця». Назва пов’язана з одним із чудес царгородської ікони – зціленням двох незрячих, а також з її іконографічною особливістю: рукою Матінка вказує на Ісуса Христа – єдиний шлях до спасіння. 

Серед численних ікон Богородиці-Одигітрії, які створювались і побутували на Волині, вирізняється образ поч. XVII ст. зі Старого Порицька. Це монументального плану ікона, яка, вірогідно, була намісною в іконостасі храму. Про це свідчать і чималий розмір (116,5 х 89 см), і саме трактування образу Діви Марії. Тло гравійоване розкішним рослинним орнаментом із цвітом граната. На золоті тла чітко виступає загорнута у темно-вишневий мафорій півпостать Богородиці з Дитям на руках. Величава й урочиста, Вона ледь повернута вліво, до Сина. Спокійно і неухильно сприймає звернені до Неї людські благання і молиться до Христа. Погляд Її великих карих очей випромінює впевненість: Їй достеменно відомий шлях до спасіння – це віра у Спаса. Жест Її правиці, вказуючий на Сина, підтверджує істину. У Дитині надзвичайно яскраво і повно проступають риси Небесного Владики. Усвідомлення власної сили й повний спокій виражає Його постава. Глибинна мудрість і зосередженість застигли у не по-дитячому серйозному погляді. Права рука Його невисоко і стримано піднята у благословляючому жесті Творця і Владики, який Він посилає світу, відповідаючи на молитву Матері-заступниці. Лівою тримає сувій – знак принесеного Ним у світ учення. Темною вохрою виписано лики Богородиці та Ісуса Христа, тінями і білильними «движками» підкреслено драматичну виразність глибоких очей і міцно стиснутих уст. Емоційну насиченість образів посилює і контрастне зіставлення кольорів: темних вишнево-синіх одеж Богородиці із золотом тла і німбів та світлим біло-вохристим одягом Христа. 

Безперечно, ця реліквія завжди привертала увагу. Царственно величні постаті Діви та Спаса зупиняли на собі погляди віруючих. Просвітлені, спокійні, впевнені святі лики вселяли надію. Сказані перед образом молитви очищали і зігрівали людські душі. І сьогодні варто частіше ставати перед світлом ікони, щоб насититись її багатством, зігрітись пломенем святої любові, осяяти її світлом дорогу життя.