Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета

ЯКЕ МАЙБУТНЄ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ?

Володимир СТУД

Викладачі Центру християнського виховання дітей і молоді (зліва на право) Оксана Цап і Наталія Ротченкова. Фото прот. Віталія СобкаЯк уже повідомляла газета, викладачі Центру християнського виховання дітей і молоді Наталія Ротченкова та Оксана Цап побували в Житомирі на тематичному семінарі, присвяченому організації роботи духовних недільних шкіл. У цій зустрічі брало участь до сотні осіб з усіх єпархій. Своїми враженнями пані Наталя і пані Оксана діляться на сторінках нашого часопису.

– Такі семінари корисні тим, що його учасники обмінюються досвідом, – говорить Наталія Ротченкова. – Як правило, методи роботи колег такі ж, як і в нас. Наприклад, це стосується використання наочності, повторення матеріалу для дитини, яка прийшла до школи серед року, запровадження трапези. Щодо останньої, то в Духовному центрі при житомирському храмі св. Михаїла, де вчаться 350 дітей, її влаштовують щонеділі. Якби в нас було для цього своє приміщення, ми б також так робили і, звичайно, тоді до Центру виховання при Свято-Троїцькому соборі приходило би більше учнів. Позитивний зразок для нас – це обов’язковість співу перед кожним заняттям. Так само, як і в Луцьку, так і в Житомирі правлять дитячі Літургії (до речі, маємо плани, аби її повністю співали наші вихованці). А от різнить те, що в нас на заняттях батьки сидять спільно з дітьми і приводять до недільної школи малих не з 5–6-тилітнього віку, як у них, а й навіть з трьох років.

– Я б запозичила від колег традицію організації літніх таборів, – продовжує розмову Оксана Цап. – У Житомирі існує символічна плата за навчання в одну гривню. Ми ж грошей не беремо, живемо тільки за рахунок пожертв. Тому єдине, на що ми спромоглися, то – повезти дітей у Тростянець. Я двічі допитувалася житомирян, звідки у них кошти. Вони кажуть: по гривні здають батьки, якісь гроші надходять з-за кордону, Церква допомагає. Але конкретно джерел фінансування ніхто не назвав. Хоча це багато важить, бо в нас немало ентузіастів щодо розвитку недільних шкіл, але питання часто впирається у кошти. А ще там сильно сприяють розвитку народної творчості: вивчають звичаї певного регіону, ставлять концерти, гагілки. У їхньому центрі є гуртки малювання, в’язання, вишивки, фізкультурний. Можливо, в новому нав­чальному році ми якраз щось додамо до структури занять із побаченого.

Яке майбутнє недільних шкіл? Фото прот. Віталія СобкаЯк правило, на подібні семінари прибуває чимало осіб, які не мають навиків викладання. Вони, бажаючи започаткувати духовну справу у себе на місці, лишень уважно слухають своїх колег-практиків. Для них, на думку співрозмовниць, потрібно організовувати окремі курси. Досвідченим же педагогам потрібні зустрічі іншого ґатунку, де, зокрема, можна було б вирішити проблеми узгодження методичних посібників, розробки навчальних програм, видання різної необхідної літератури. Тому пані Наталя і пані Оксана радо підтримали ідею київських кураторів створити Спілку вчителів недільних шкіл. Щоправда, точне число тих, хто займається дитячою духовною освітою, невідоме. На Волині, до прикладу, з одного боку батькам не прищеплено звичай гуртувати дітей у храмі, а з другого боку священики переважно йдуть у звичайні школи викладати запроваджену нещодавно християнську етику, через те не вбачають потреби залишатися з учнями після недільної Літургії.

Хоча, на переконання учасниць семінару, державний загальноосвітній заклад ніколи не замінить недільної школи.

– Перший відвідують діти різні за конфесіями, – говорять вони, – а недільну школу – за покликанням, і ті, які хочуть мати вчення православне. У нас наука тримається православних канонів, і ми намагаємося залучити учня до нашої Церкви. Але християнська етика і в звичайних школах дуже потрібна. Ми повинні навчити дітей любити Бога, служити Йому. Цих знань вони, на жаль, переважно не отримують в родинному колі. Тільки на такому уроці в ЗОШ тему мусово розглядати на міжконфесійному рівні, а біблійну історію потрібно пов’язувати з сучасністю. У вихованні дитини беруть участь чотири ланки: батьки, школа, Церква і держава. Бачимо наразі, що Церкві належить головна роль: боротися за душі дітей, розвивати духовність, вести за собою.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 6–7 (19–20)

23 липня 2006 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо