Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Ікона «Христос Вседержитель»

Ікона «Христос Вседержитель» (грец. Пантократор), перша половина XVII ст., м. Камінь-Каширський (Свято-Іллінська церква). Дерево, левкас, темпера, золочення. Надійшла до Волинського краєзнавчого музею в 1987 році. Реставрувалася у 2003 році Ларисою Обухович.

Іконографія могутнього і справедливого Судді всесвіту склалась не відразу. У перші віки Християнства на крипті Сан-П’єтро в Римі Ісуса зобразили як бога Сонця, яке не заходить. Він мчиться на кінній колісниці в оточенні виноградної лози. Символізм тут явно переважає над історичним смислом, що в подальшому піддано корекції. Тривалий період ішли пошуки іконографії Спасителя. У Візантії після часів іконоборства остаточно склалась канонічна схема цього образу. Найчастіше Його як головну постать зображували під куполом храму. В наших церквах ми обов’язково бачимо ікону «Вседержитель» праворуч царських врат (як намісну), бо Христос є «Дорога, Істина, Життя». Люди приходить до храму, щоб знайти дорогу до Джерела життя.

Образ із Каменя-Каширського належить до шедеврів волинського іконопису. На нас дивиться величаво благородний, аристократичний Христос із прекрасним обличчям. Відбиток свого Божественного лику Ісус залишив на платі, посланому для зцілення цареві Авгарю, і цим започаткував відтворення Свого образу на іконах. Туринська плащаниця також є нерукотворним образом Спасителя – його земним документом. Композиція відповідає традиційній візантійській основі. Видовжений лик і постать із пологими плечима подані свіжо й колоритно, як диктувала естетика Ренесансу. У волинському іконописі помітна традиція видовжених ликів Ісуса у відомій Річицькій іконі (зберігається у Рівненському краєзнавчому музеї) та у «Спасі» з Городища Йова (Кондзелевича). Пурпуровий колір хітона з глибокими темними складками, що передають фактуру оксамиту, був кольором володарів найвищого рівня. Золотистий клав на правому плечі Спасителя є ознакою духовної влади. Зелено-голубий гіматій (плащ) символізує божественну та людську природу Христа. Тонкі градації об’єму досягнуто накладанням кольорових лаків та олійних напівпрозорих фарб на темперний підмальовок. Особливе просвітлення лику Спасителя передає Його Божественну суть. Він поєднує земне і неземне. Дві природи Христа не злиті в одну, але й не діляться надвоє.

Ікона відтворює справжню історичну особу – Ісуса з Назарета – як Боголюдину з владною силою волі. Таємниця Його Божественності передана символічно, бо інакше її передати неможливо. Значущий напис грецькими літерами на хрещатому німбі Спасителя, розміщений на трьох раменах хреста, означає: «Той Хто є», тобто – «був, є і буде». «Я Той, Хто є», – відповів Бог Мойсеєві. Ці букви на ореолі підтверджують істину єдності Отця і Сина.

Глибокий смисл містить і монограма «ІС ХС» на тлі. Ісус – історичне людське ім’я нашого Спасителя, поширене серед єврейського народу. Однак лише в Ісусі з Назарета воно проявило своє значення, бо Ісус означає «спасіння». Слово «Христос» – грецьке прочитання титулу Помазаний, або Месія. Це той, кого очікувало людство, – Месія, що спасає від гріхів та смерті.

Очі Вседержителя дивляться проникливо і строго, але з милосердям, бо Він людинолюбний. Розгорнута книга в лівій руці Христа написом закликає: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас, візьміть ярмо Моє на себе, бо ярмо Моє – благо і тягар Мій легкий» (Мт. 11:28–30). Правою рукою Він благословляє людей, склавши пальці символічною монограмою «ІС ХС».

Золоте тло ікони позбавлене часу, причинності, просторовості. Фон відриває фігуру Спасителя від простору і вона ніби ширяє. Так віруючі християни мають сприймати свій духовний ідеал – Ісуса Христа.