→Газета
→
«...НЕ ДОБРЕ БУТИ ЧОЛОВІКОВІ ОДНОМУ...»
«І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою...» (Бут. 2:18–20)
«І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою».
Тут неважко побачити досить близьку аналогію зі словами Божественної Ради перед створенням першої людини (Бут. 1:26). Це доказ важливості акту, про який ідеться: Господь говорить про Себе у множині: створімо.
«...Не добре бути чоловікові одному...».
Слова ці аж ніяк не означають, що Бог нібито зізнається в недосконалості Свого творіння і наче вносить до нього поправку.
В планах Божественного промислу, без сумніву, все це було заздалегідь передбачено і наперед визначено. Але вони вказують, що самотність важка і недобра для людини, бо позбавляє його найближчих і зручних засобів до всебічного розвитку своєї особистості, яке найуспішніше відбувається, як відомо, у спілкуванні з собі подібними.
«…Помічника, за його подобою».
У цих словах, з одного боку, вказується на високе достоїнство жінки, бо вона подібна чоловікові, тобто так само, як і він, носить у собі образ Божий; з іншого – відмічається її трохи ніби залежне від чоловіка положення.
Перш ніж перейти до докладного викладу самої історії творення першої жінки, буттєписьменник коротко зазначає ще один факт, що послужив найближчим приводом до цього творіння.
«Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй» (Бут. 2:19).
«Господь Бог створив...». Створив, розуміється, набагато раніше, саме в п’ятий і шостий дні творіння (Бут. 1:21, 25). Якщо ж тут Мойсей знову повертається до цього факту, то лише для загального зв’язку розповіді.
«…І привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх…». Цим зазначенням сам Бог поставляється в ролі спостерігача і верховного керівника першим досвідом людської мови.
«І нарекла людина імена всій худобі, і птахам небесним, і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього».
«І нарекла людина імена всій худобі…». Оскільки наречення не було випадковим, а ґрунтувалося на знайомстві з природою названих істот і здебільшого містило в своїй основі вказівку на характерну властивість носія імені, то воно свідчить про порівняно високий стан розумового розвитку першої людини. Крім того, за тлумаченням святителя Йоана Золотоустого, наречення Адамом тварин вказувало на його володарювання над ними (Пс. 8:6–7): «У людей є звичай вважати знак своєї влади в тому, що вони, купивши собі рабів, змінюють їм імена; так і Бог змушує Адама, як владику, дати імена всім безсловесним».
«…Але для чоловіка не знайшлося помічника...». У цих словах звучить ніби тихий смуток першої людини від самотності на землі, вчувається її бажання заповнити відсутнє, яке милосердний Господь не забарився здійснити.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи