→Газета
→
ЧУЖОМУ НАВЧАТИСЬ, А СВОГО ЦУРАТИСЬ?
Плутанина щодо цьогорічної дати проведення Димитрівської суботи, пов’язана із вшануванням образа Казанської Богоматері, наштовхує на сумні висновки
Протоієрей Віталій СОБКО, прес-секретар єпархії
Якого дня цьогоріч належало творити Димитрівське поминання померлих? Чи потрібно священикам переносити поминання на іншу дату, якщо на визначений Церквою день припало свято Казанської ікони Божої Матері? Чи добре орієнтуються православні українці у церковному календарі й чи належно вшановують місцеві святині? Низка питань, відповіді на деякі з них – невтішні. І хоча ситуація, пов’язана зі згаданими проблемами, – складна не лише з об’єктивних історичних причин, а й через нинішнє розділення Православ’я в Україні, – варто все ж поміркувати над способами покращення.
П’ятниця, 27 жовтня. Євдокія Сапіга, свічниця кафедрального собору Святої Трійці, стомлено кладе слухавку. «Телефон сьогодні, мабуть, почервоніє від цієї зливи дзвінків. І всі питають одне й те ж: „Чи завтра служитимуть поминальну?“» – жаліється вона одному з соборних священиків.
Клопоту й розгубленості додалося в ті дні не лише свічниці Євдокії. Не до одного священика зверталися парафіяни з запитанням: «Чому в нас не так, як у Московському Патріархаті? Вони перенесли Димитрівське поминання на тиждень раніше, адже на 4 листопада припадає Казанської Богоматері».
А й справді, чому в цьому випадку наші парафії не беруть прикладу з Російської Церкви? Варто з’ясувати: що це за свята, які український церковний календар приписує відзначати цього року одного дня.
Згідно з церковним уставом, щорічно в суботу, що передує святові великомученика Димитрія Солунського, належить творити всезагальне поминання всіх од віку померлих православних християн – наших пращурів, родичів, друзів. Вшановуємо цього великого святого 8 листопада за новим стилем. Отже, Поминальниця цього року припала на суботу, 4 листопада. Цього ж дня церковний календар вказує на свято Казанської ікони Божої Матері, яке встановили на честь визволення Москви від поляків 1612 року. Образ дуже пошановується Російською Церквою. Тому не дивно, що коли стався збіг – РПЦ, а отже й УПЦ МП як її складова частина, постановила провести поминання померлих на тиждень раніше.
Тут ви, мабуть, запитаєте: «А до чого ця мова? Що ж тут поганого? Хіба українцям не варто вшановувати чудотворну Казанську ікону? Чому б цьогоріч і на парафіях Київського Патріархату не розмежувати радісну й сумну дати?
Ніхто не заперечує, що Казанський образ шанувати варто. Але яке місце має займати це свято в ієрархії українських духовних цінностей, святинь? І щодо, зокрема, Димитрівської поминальної суботи?
Перед тим, як відповісти на це запитання або навмисне залишити його без відповіді, погляньмо на проблему дещо з іншого боку. Чи багато православних волинян знають, коли належить вшановувати, наприклад, Тростянецьку, Холмську, інші чудотворні ікони Божої Матері нашого краю? Єпископові Михаїлу недавно спало на думку попитати місцевих священиків і мирян: «Коли Церква вшановує Волинську ікону Богоматері?» Виявилося... ніхто цього не знає...
Переконаний: кожен визнає серйозність проблеми для мешканців Волині. Проблеми, яку віками творили й поглиблювали у нашому краї і російські окупанти, використовуючи різні засоби поневолення, і, побічно, самі волиняни своєю байдужістю.
«Століттями нас виховували в російських православних традиціях, – пояснює владика. – Про святині північних сусідів ми знаємо більше, ніж про свої. Безумовно, Божа Матір – єдина для всіх. Її ікони чудодіють всюди. Але хіба не повинні бути найціннішими для нас ті святині, через які Господь дарує милість поруч, у нашому краї?»
Справді, парадокс: знаємо, коли Казанської ікони, яка не має прямого стосунку до Української Церкви, але – не знаємо, коли Волинської, яку, мабуть, не шануватимуть у Казані... А якщо не знаємо – не шануємо!
Схожа ситуація і з шануванням святих угодників Божих. Добре відомі на Волині великі російські святі – преподобні Сергій Радонезький, Серафим Саровський та інші, і це гаразд. Але як ми вшановуємо свята Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького, Преподобних Іова й Амфилохія Почаївських, Священномученика Арсенія (Мацієвича), Святителів Амфилохія й Стефана Володимирських або, зрештою, Всіх святих землі волинської? Так, начебто Господь даремно прославив їх саме на наших теренах...
Нехай відповість на ці питання і зробить висновок кожен із нас.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи