→Газета
→
Установлення шлюбу
«І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися» (Бут. 2:23–25)
«І сказав чоловік...». На думку всіх кращих тлумачів, Адам, перебуваючи в глибокому таємничому сні, під час якого Бог вийняв у нього ребро для створення йому жінки, не втрачав своєї свідомості, тому і міг сказати ці слова.
«...Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї...». Це звичайний біблійний вислів, що виражає ідею тісного фізичного споріднення, який, можливо, веде свій початок саме від цього первісного факту (Бут. 29:14; Суд. 9:2; 2 Цар. 5:1; 1 Пар. 11:1 та ін.).
«...Вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]...». Єврейське слово «жінка» (ішша) створено від слова «чоловік» (іш) і цим відобразило в собі натяк на історію її походження.
«Тому залишить чоловік батька свого і матір свою...». Ці слова слід приписувати Cамому Богу, Який освятив таїнство шлюбного союзу і дав його основоположення на майбутнє. Вміщена в цих словах думка, з одного боку, засвідчує боговстановленість шлюбу, а з іншого – проголошує два основних його закони: єдність і нерозривність, як тлумачить і саме Священне Писання (Мф. 19: 4–5; Мал. 2: 14–15; 1 Кор. 6:16; Еф. 5:31 та ін.). Відлучення від батька і матері – за словом святителя Філарета (Дроздова) – приписується чоловікові тому, що чоловік, а не жінка, засновує дім і сім’ю, окремо від батьківського.
«...І пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю». Слово «пристане» по-єврейськи виражено дієсловом «дабак», що означає поглинатися, асимілюватися, уподібнюватися (Втор. 10: 20; 3 Цар. 11: 2), отже, вказує не стільки на фізичний зв’язок між подружжям, скільки на духовне об’єднання їхніх інтересів, настільки тісних, що вони повинні являти собою вже не дві, а ніби одну спільну особистість. Цей тісний духовно-моральний союз подружжя, як у Святому Писанні, так і в отців Церкви, служить образом союзу Христа з Церквою (Еф. 5:30–31; Йоан Златоуст, блаж. Августин та ін.).
«І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися». До гріхопадіння перші люди не мали потреби в одязі й не були знайомі з відчуттям сорому, який вже є плодом гріха (Бут. 3:7; Рим. 6:21).
Усі духовні й фізичні сили перших людей перебували в такій прекрасній гармонії, були так урівноважені, що природний вид тілесної наготи не пробуджував у них ніяких нечистих думок і брудних побажань. Їхня фізична природа була настільки витривала і міцна, що не потребувала ніяких засобів захисту від атмосферних впливів.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи