Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЗАХОДЬ І ЗАЛИШАЙСЯ
Волинська православна богословська академія чекає на вступників

Від Острога до Луцька

Виникнення Волинської духовної семінарії, або ж ВДС, нерозривно пов’язане з іменем Варлаама (Шишацького), єпископа Житомирського і Волинського, який 12 липня 1795 року заснував єпаршу семінарію в Острозі. Однак навчання розпочалося тільки 14 травня 1796 року. Перший набір налічував 119 чоловік (віком від 8 до 21-го року), а вже через рік, станом на 26 червня

1797-го тут навчався 231 учень.

У вересні 1825 року ВДС перенесли до містечка Ганнопіль Острозького повіту: князь Антоній Яблоновський запропонував владиці Степану (Романовському) свій палац для потреб консисторії та духовного навчального закладу.

Через десять літ семінарія переїхала з Ганнополя в стародавнє волинське місто Крем’янець і розмістилась у братському Богоявленському монастирі, заснованому в XVII столітті.

У 1902 році закінчилось будівництво комплексу приміщень семінарії в Житомирі, які було обладнано за найновішими тогочасними зразками. Волинська духовна семінарія за кількістю учнів була тоді найбільшою в імперії, а її призначення в планах подальшого омосковлення Церкви було вирішальне, тому-то й не шкодували засобів на її побудову. Освячення приміщення й урочистості переходу семінарії з Крем’янця до Житомира тривали з 2 по 6 жовтня 1902 року.

У Житомирі ВДС проіснувала до 1918-го і була закрита більшовиками. Та історичні джерела свідчать, що вже в 1919 році у Крем’янці діяли дві окремі семінарії – Волинська та Холмська, які згодом об’єднали. ВДС функціонувала аж до початку Другої світової війни.

У червні 1942 року в Луцьку проведено набір на пасторсько-дияконські курси. Вони тривали за прискореною програмою – з липня по грудень, однак і за шість місяців учні отримували знання, щоб бути священиком.

А вже 22 березня 1945 року в Луцьку Волинсько-Ровенським єпархіальним управлінням засновано православно-богословські курси, на які прийнято 40 вступників. Формально їх було відкрито 1 серпня, але фактично – 26 жовтня. Через рік, 4 жовтня 1946-го, ці курси реорганізовано у Волинську православну духовну семінарію з чотирирічним навчанням (пізніше слово «Православна» відпало). Комуністична влада закрила її в 1963 році.

Від семінарії до академії

Відродження УАПЦ на Волині розпочалося ще до проголошення України незалежною. Так, 2 серпня 1990 року в храмі Воздвиження чесного хреста Господнього в Луцьку відбулось перше богослужіння українською мовою. Проте лише після об’єднавчого Все­українського Православного Собору (25–26 червня 1992 року) та утворення Української Православної Церкви Київського Патріархату з’явилась можливість відродити ВДС. Храмом для семінарії став Свято-Троїцький собор.

Знаковий в історії закладу день – 13 травня 2011 року, коли відбулося засідання Священного Синоду УПЦ КП, який ухвалив реорганізацію Волинської духовної семінарії в академію – ВПБА. Певна річ, такий вагомий крок уперед стався насамперед завдяки високій кваліфікації викладацького складу, хорошій матеріально-технічній базі, бібліотечним фондам та достатній кількості студентів.

Нині ВПБА має п’ять кафедр: Священного Писання, богослів’я, церковної історії, церковного права, гуманітарних дисциплін. Після чотирьох років успішного навчання академісти отримують ступінь бакалавра богослів’я. Щоб стати магістром, потрібно навчатися ще два роки. Хто ж прагне захистити звання кандидата богословських або церковно-історичних наук, то після Волинської академії вступає в аспірантуру до Київської.

Священик – це спосіб життя, а не професія

Безумовно, чотири роки в духовному навчальному закладі – певне випробування. Бо ж академія привчає до чіткого розпорядку дня та самоконтролю, тут студенти не тільки вивчають предмети, а й проживають. Але саме так вони мають змогу зрозуміти, що бути священиком – нелегке покликання, воно вимагає постійної самопожертви та відповідного способу життя. Тому не всі наважуються прийняти сан. До слова, православним священиком може бути неодружений чоловік або той, хто перебуває у першому шлюбі. Не секрет, що в 21-22 роки далеко не всі майбутні отці мають дівчину, яка готова бути дружиною служителя Церкви. Тож не дивина, коли випускники богословського закладу лише через рік чи два після закінчення одружуються, а вже тоді висвячуються у диякони.

Також керівництво ВПБА не заперечує, якщо академісти паралельно здобувають іншу вищу освіту: студіюють ще й історію чи, приміром, інформатику. Тим паче, що деякі священики у майбутньому стають викладачами вишів.

У ногу з часом

Цей навчальний рік сміливо можна назвати особливим. У закладі з’явився домовий храм ВПБА на честь Усіх святих землі Волинської, й тепер академісти мають можливість проходити богослужбову практику на місці. Вперше протягом Великого посту в академії читали Невсипущий Псалтир: ця особливо сильна молитва, до якої було залучено всіх викладачів та студентів, промовлялась упродовж сорока днів цілодобово.

В навчальному процесі також не обійшлося без інновацій. Завдяки технічному оснащенню, скажімо, єпископ із Тернополя чи доктор теології з Польщі мають змогу читати лекції скайпом. А ще всі академісти, крім звичних для себе предметів, ходять на фізкультуру, яку викладає майстер східних єдиноборств. Для цього обладнано сучасний спортивний зал із тренажерами, душовими та масажними столами.

Словом, у Волинській православній богословській академії створено всі умови для розвитку душі, інтелекту, фізичної форми.

Тож вищий духовний навчальний заклад чекає на молодь, яка бажає сюди вступити, щоб присвятити своє життя Богові й ближнім.