→Газета
→
Перша спокуса
«Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. І сказав змій жінці: ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Бут. 3: 1– 5)
«Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог». Природа цього змія досить загадкова: за деякими ознаками, наприклад, з самого свого імені, він належить до тварин. І за накладеним на нього покаранням – повзанням по землі (Бут. 3:14) – він, безсумнівно, представляється в Біблії звичайним, природним змієм (це вже у наші часи звірами називаються ссавці). Але цілий ряд інших ознак – дар мови, обізнаність в існуванні заповіді, незвична хитрість і підступність, а також надзвичайна для природного змія тривалість існування – говорить нам про якусь вищу розумну істоту. Тому правильним розумінням цього змія буде те, яке об’єднає всі ці вищезгадані риси. Так це і робить святий Йоан Золотоустий: «Слідуючи Писанню, треба міркувати так, що ці слова належали дияволу, який був ведений до цього обману заздрістю (Прем. 2:24), а цією твариною (тобто звичайним змієм) скористався як зручним знаряддям». Присутність у цьому змієві диявола-спокусника стверджується і багатьма іншими місцями Священного Писання, в яких диявол називається людиновбивцею споконвіку (Ін. 8:44), першовинуватцем зла на землі (1 Ін. 3:8; Прем. 2:24) і навіть прямо древнім змієм (Одкр. 12:9–10).
«І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог…». Підступний змій звертається до жінки як до слабшого сосуду (1 Тим. 2:14; 1 Пет. 3:7), у розрахунку легше через неї досягти мети. До того ж, жінка, певно, особисто не чула заповідь від Бога, а отримала її вже від чоловіка, і тому знала її менш стійко і твердо.
«…Не їжте ні від якого дерева в раю?». Спокусник навмисно перебільшує важкість заповіді, щоб тим збити жінку з пантелику і поселити в ній неприхильність як до самої заповіді, так і до її Основоположника.
«І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них...». У відповіді Єви звертає увагу неточне формулювання нею божественної заповіді (пор. Бут 2:17) – «і не доторкайтеся до них». У цьому багато коментаторів вбачають ніби докір Богові з боку Єви за зайву суворість і труднощі Його заповіді, глухе невдоволення цим.
«…Щоб вам не померти». Випадковий і зовнішній мотив для дотримання заповіді (Бут. 2:17) Єва ставить головним і навіть єдиним. «З цього можна здогадуватися, – зауважує митрополит Філарет (Дроздов), – що думка про суворість заповіді та про страх смерті вже починала затьмарювати в ній чисте відчуття любові й благоговіння до Бога-Законодавця».
«І сказав змій жінці: ні, не вмрете…». Справедливо вбачаючи з відповіді Єви, що в слухняності Богу вона стримується не стільки внутрішніми і моральними мотивами, скільки зовнішнім почуттям страху перед смертю, диявол говорить вже чисту брехню: «ні, не вмрете», тобто ваші побоювання втратити життя, основані на Божественній погрозі, повністю безпідставні.
«…Але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх…». Бачачи, що Єва нічого не заперечує йому на нову, очевидну брехню (заперечення смерті), диявол уживає грубий наклеп на Бога, малюючи Його заздрісним і хитрим тираном перших людей, Який грубо експлуатує їхню наївну довірливість.
«…Розкриються очі ваші…». Відкриття очей – звичайний біблійний образ, який служить позначенням розкриття здатності умнóго розуміння і моральної чуйності (Бут. 21:19; 4 Цар. 6:17–20; Діян. 26:18).
«…І ви будете, як боги…». У єврейському тексті останнє слово виражено терміном Елогíм, однією з найуживаніших назв Бога. Але оскільки з погляду мовознавства це іменник у множині й означає, власне, «сили», «влада», «начальства», то в грецькому перекладі Сімдесяти, а слідом і в наших, відтворено це слово буквально – множиною «боги». Однак правильніше було б залишити звичайне біблійне вживання, тобто перекласти слово «Бог». По-перше, люди тоді не мали віри в хибних, інших богів, а лише в єдиного правдивого Бога. По-друге, тільки при такому перекладі витримується та протилежність між Богом і людьми, яка дана в тексті. Натяк на це дерзновенне прагнення зрівнятися з Богом в пізнанні дають нам і деякі інші місця Священного Писання (напр., Іс. 14:13–14).
«…Що знають добро і зло». Тут так само, як і раніше (Бут. 2:9), добро і зло беруться в значенні символа універсального пізнання, ніби крайні його полюси.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи