Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Головне для спасіння

Кожний християнин має задуматися, з якими духовними здобутками, скарбами та чеснотами проживає дані Господом земні роки.

Апостол Павло справедливо зазначає: 

«­…­ми нічого не принесли в світ, і явно що нічого не можемо і винести з нього» (1Тим. 6:7). Але ж це стосується тільки матеріального, тимчасового світу і його речей. У свою чергу апостол Іван Богослов стверджує: «…Блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.» (Одкр. 14:13). Отже, наші справи ідуть за нами у вічність, тягнуться нездоланним шлейфом. Кожна завдана комусь чи непрощена кривда, кожний злочин, кожне непродумане, гниле слово, що вихопилося з наших уст, кожний обман…

А чим це все можна перекрити? Тільки жертвою Христовою, тільки нашим смиренням та упокоренням волі Божій, тільки нашим щирим, розчуленим розкаянням, що приносить достойні та дієві плоди…

Але ж, може, є якісь засоби, які б допомагали нам узагалі не грішити, щоб потім не каятись? Адже не виключено, що одного разу таки не встигнемо покаятися – прийде і забере всепоглинаюча та безжалісна смерть… Як пише про постійну готовність християнина до відходу у вічність апостол Петро: «…завжди будьте готові всі, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням» (1 Пет. 3:15).

Дійсно, такі засоби є, причому настільки прості, що, здається, вже простіше й не буває. Хоча це, звичайно, так тільки на перший погляд. А як справа дійде до виконання, то тут уже починаються справжні проблеми, справжня запекла та безкомпромісна боротьба між вселенськими силами добра та зла за кожну душу християнську…

Одне семирічне хлоп’я, Юрчик, син знайомого священика, довго не лягав спати, щось своїми невпевненими кривульками виписував у спеціальному зошиті. Цікаво мені стало, що ж він там таке нашкрябав. Передаю дослівно: «1) Люди забули про Бога – це великий гріх. 2) Люди не читають Біблію – це великий гріх». Згадує при цьому й слова Господа, що ярмо Його легке і ноша Його не обтяжлива (Мф. 11:30). Дуже точно, Юрчику!

Справді, аби не грішити, необхідно тільки й усього, що:

а) пам’ятати завжди про Бога (у вчинках і молитвах – прохальних, подячних, прославних, найкоротші з яких – «Допоможи мені, Господи» та «Дякую Тобі, Боже» і «Прости мені, Господи»);

б) щоденно хоча б 5–10 хвилин приділяти читанню Святого Письма. Якщо пропустив сьогодні, завтра – подвійна порція.

Оце, власне, й усе. Робімо це, дорогі брати і сестри, так, але обов’язково щодня. Звертаймося до Бога – Отця і Сина і Духа Святого, наполегливо і невпинно просімо в Нього благословення на свої добрі справи. Любімо людей, щиро бажаймо усім спасіння, прощаймо, не судім, не даваймо волі своєму Я, то й спасемось. Нагадуймо Всевишньому про себе по триста разів на день – Він простить нам цю «багатослівність» і «покарає» за нього Своїм благословенням.

Пам’ятаймо завжди, що все в цьому світі робиться заради Христа, через Христа і в Христі, бо Він є Дорога, Істина та Життя (Ів. 14:6) та Двері Своїм вівцям (Ів. 10:7), якими повинні стати, якщо ще не стали, ми з вами...