→Газета
→
КАЇН І АВЕЛЬ
(повчання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Коли ми образили когось, завинили перед людиною, тоді відчуваємо на серці тягар. Тоді виникає бажання загладити провину, зробивши щось добре. Здається, подарували б найдорожче, аби лише не ображалась скривджена нами людина, аби не мучила нас совість. Таке саме бажання виникло в Адама і Єви після того, як вони образили Бога своєю неслухняністю. Перші люди хотіли примиритись з Богом, хотіли висловити свою любов до Нього. Для цього вони щоразу перед молитвою приносили Богові дарунок – жертву. Це була чи тварина, чи хліб, чи олія, чи вино. Причому, жертву вони вибирали з найкращого. Наприклад, якщо це тварина, то не сліпа, не крива, а найкраща, найгарніша. Цю жертву вони клали на жертовник – стіл, складений з каміння, і спалювали. Вони вважали, що з димом жертва підноситься до Бога.
Приносити жертву – означає віддавати щось найдорожче. Ми ділимось найдорожчим найперше з тими, кого справді любимо. Коли хочемо висловити свою любов до Бога, ми також повинні принести жертву. Сьогодні для цього не потрібно спалювати щось на жертовнику. Найкраща жертва Богові – це слухняність Йому. Найприємніший дарунок для Бога – коли наше серце сповнене любові. Ми приносимо жертву Богові тоді, коли слухняні батькам, допомагаємо їм, коли читаємо Боже Слово, молимося, ставимо свічку в церкві, коли подаємо голодному хліба, коли ділимося з іншими своїми знаннями, книгами, іграшками, їжею, коли втішаємо засмучених...
Наша жертва приємна Богові тоді, коли ми приносимо її щиро, охоче, з радістю, а не коли слухаємося Бога з примусу, зі страху, з неохотою. Уявіть, що на ваш день народження прийшов гість. Він вручає подарунок і каже вам: «Я не збирався тобі його дарувати, але мама сказала, що коли вжея йду в гості, то мушу нести подарунок. Вона навіть примусила мене витратити на нього частину моїх грошей. Візьми, це тобі». Чи приємно вам буде приймати такий подарунок? Звісно, що ні. Адже він дарується нещиро. Так само, коли ми даруємо Богові свою слухняність. Якщо ми допомагаємо батькам, але думаємо: «Набридло мені мити ці тарілки». Якщо ділимось з товаришем, але думаємо: «Мені і самому мало». Якщо вустами промовляємо молитву, але думаємо: «Швидше вона б закінчилась», то це є нещиро, а тому неприємно Богові.
Синів Адама і Єви звали Каїн і Авель. Вони також приносили жертви Богові. Каїн був рільник, землероб, а Авель – пастух. Одного разу Каїн приніс у жертву Богові плоди земні, а Авель пожертвував овечку. Оскільки Каїн жертвував нещиро, то Богові його жертва не сподобалась. А жертву Авеля Бог прийняв з радістю. Овечка символізує собою слухняність, смирення. Прикладом слухняності Богу Отцю є для нас Ісус Христос. У Біблії Його називають Агнцем, тобто ягням чоловічої статі.
Каїн позаздрив Авелю. Заздрість – це коли людина бачить успіхи інших, але замість того, щоб радіти за них, засмучується і гнівається. Заздрість спершу може здаватись маленьким і нестрашним гріхом. Адже це всього-на-всього недоброзичлива думка. Але насправді маленьких гріхів не буває. Якщо вважатимемо якісь гріхи маленькими і не будемо з ними боротись, вони обов’язково переростуть у великі. Бог застерігав Каїна від цього. Коли Каїн позаздрив Авелю, Бог запитав у нього: «Чому похилилось обличчя твоє? Чому ти прогнівався?» Каїн замість того, щоб покаятись, попросити вибачення і виправитись, уперто мовчав. Тоді Бог попередив Каїна: «Гріх вже на порозі твого серця. Борися з ним, інакше гріх переможе тебе». Але Каїн знехтував Божим попередженням. Тому заздрість переросла у нього в інші, страшніші гріхи. Каїн прогнівався на свого брата Авеляі вбив його.
Коли ми вчинили гріх – насамперед повинні покаятись: попросити вибачення і постаратися виправитись. Навіть коли Каїн убив Авеля, Бог намагався його вибачити, спасти його душу. Бог запитав Каїна: «Де Авель, твій брат?» Хіба всезнаючий Бог не знав, де Авель? Хіба Він не знав про Каїнів страшний злочин? Звісно що знав. Бог запитував з надією, що Каїн попросить прощення. Але цього не сталося. Каїн зухвало відповів: «Не знаю, де Авель. Хіба я сторож братові своєму?»
Бог вимушений був залишити серце Каїна. Каїн став блукати по землі. Ось так заздрість привела Каїна до вбивства і до втрати спілкування з Богом.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи