Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Як перемагати зло

Допоможіть зрозуміти слова Святого Письма про те, що коли тебе вдарили, треба підставити під удар другу щоку.

Відповідає кандидат богословських наук Петро ВІНЦУКЕВИЧ

У Євангелії читаємо такі слова Спасителя: «Ви чули, що було сказано: око за око, і зуб за зуб. А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо вдарить хто тебе в праву твою щоку, підстав йому і другу» (Мф. 5:38–39). Відразу ж виникає здивування: по-перше, вся діяльність Христа, усе Його земне життя було противлення злу; по-друге, невже людина не мусить, скажімо, протистояти бандитам, які увірвались до його дому і вбивають його дітей? Чи громадяни не повинні захищати Батьківщину від нашестя ворогів?

Очевидно, нам належить у першу чергу зрозуміти що є тим «злом», якому не слід противитись?

Тут думки богословів розділились:

1. Одні вважають, що під «злом» треба розуміти диявола, з яким людині неможливо боротись фізичними силами, а лише терпінням, постом і молитвою, як навчав Спаситель.

2. Інші переводять це питання в умоглядну філософську площину і під «злом» розуміють узагалі світове зло, котре неможливо перемогти злом, а лише добром, як вогонь неможливо загасити вогнем, а лише водою.

3. Є що один варіант, який пояснює це нібито протиріччя: «не противитися злу», – це значить не ремствувати на свою долю, не відкидати тих випробувань (спокус), які посилає Господь для спасіння наших душ.

Здавалося б, ці пояснення можуть задовольнити багатьох, проте, погодьтеся, сумніви залишились.

Авжеж, зі злом слід боротися, злу слід протистояти. Христос Сам боровся зі злом – згадайте, як Він вигнав торговців із храму, а Його слова «Не мир, а меч» кажуть про непримиренну боротьбу зі злом. Тому робимо висновок: злу потрібно чинити опір. А злій людині? Адже зло завжди має свого носія. Йому як опиратись?

Окрім моральної проблеми добра та зла, існує ще і правовий бік питання. Як відомо, право – це сукупність законів, що визначають громадське життя. Право є здійснення справедливості щодо людей. Майже у всіх країнах установлено правову норму: захист повинен бути відповідний необхідній обороні. Таким чином, якщо ви вбили бандита, захищаючи своє життя чи життя інших людей, – ви не відповідаєте перед законом за вбивство, якщо не перевищили міру необхідної оборони.

А як із християнської точки зору? Вбивши людину, навіть при самообороні, хіба ви перемогли зло? Звісно, кожна нормальна людина буде захищати свою родину від бандитів, а Батьківщину – від загарбників. Проте лише великий подвиг любові і прощення остаточно переможе зло, зробить наш світ безпечним.

Колись вождь народного повстання на Гаїті Туссен Лувертюр був захоплений французами в полон, відправлений у Францію і там помер у неволі. Його останні слова, звернені до сина, були такими: «Ти коли-небудь повернешся до Сан-Домініго, мій хлопчику. Забудь, що Франція занапастила твого батька». «Ніколи не помщатись!» – було великим гаслом його життя. Ось заповіт, достойний християнина.

Людина мусить опиратись злу, але не шляхом насильства над іншими, і не мусить мститись. Не можна використовувати насильства навіть для розповсюдження істини, оскільки добро, накинуте насильно, перетворюється на зло. Згадайте насильницьке розповсюдження Християнства серед південноамериканських племен. Кому потрібне таке криваве місіонерство? Хто міг полюбити розіп’ятого Христа за таких обставин? Людина перш за все мусить знищити зло у своєму серці, а вже потім – у навколишній дійсності.

Підставляти ж другу щоку – всього лиш образний вираз покори, проте це не значить схиляти голову перед бандитом. Це значить, що в нашому побуті, серед нормальних, близьких людей ми повинні більше прощати і забувати власні обра’зи, бути більш милосердними і терпимими, не платити за зло злом і не помщатись. Це і є основний принцип християнської моралі.

Але слід завжди пам’ятати, що існують не лише окремі особи, й великі їх групи і навіть цілі політичні утворення, яким слід чинити рішучий опір. Історія ХХ ст. знає більшовиків, нацистів, червоних кхмерів – це величезна кількість нащадків Каїна, які вийшли з морального поля нормальних людей і стали бездушними машинами для вбивства. Вони потоптали усі моральні закони і поставили себе, як давній Каїн, за межею людства. Таких судять із формулюванням «скоїв злочин проти людяності». Проте щирий християнин і за цих негідників, як і за всіх ворогів, має молитися, бо так заповідав Господь.