Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

У Христову міру

Чи не пора переглянути церковні канони? Вельми ж вони далекі від сьогодення. Наприклад, як поєднати дотримання посту з ритмом багатьох професій?

Відповідає викладач Волинської православної богословської академії, доктор теології В’ячеслав СТЕЦЬКО

У цьому запитанні є два аспекти. По-перше, канон та його значення в Церкві. По-друге, співвідношення між канонами та щоденним життям, професійними обов’язками.

Канони відображають духовний досвід Церкви. Вони не вводилися тільки щоб заборонити щось. «Усе мені дозволено, та не все корисне», – говорить апостол Павло (1 Кор. 6:12). Християнин – людина вільна, яка в змозі сама робити вибори у житті. Суть канонів в іншому. Церква звертає увагу своїм вірним на «благу частку» (пор. Лк. 10:42). Канони допомагають бути ближче до Бога, наголошують на потенційній небезпеці та знайомлять вірних зі змістом одкровення Ісуса Христа, будучи в єдності з Церквою. А з другої сторони, канони – це джерело знань про те, які труднощі протягом віків виникали, та як Церква справлялася з ними. Тобто треба перед собою бачити історію розвитку Церкви та контекст того чи іншого канону.

Але насамперед звертаймо увагу на дух канону, бо історична буква є носієм його позитивного духовного змісту. І, власне, цей дух треба нам шукати в церковних канонах.

Подивімося, наприклад, на піст і можливості його поєднання з ритмом багатьох професій. Можуть виникати складнощі у дотриманні посту та виконуванні своїх обов’язків на робочому місці. Часто обсяг чи місце роботи вимагає фізичної сили, котра можлива при відповідному харчуванні. Або якщо хтось працює в розважальній сфері, то чи автоматично не порушує посту? Можемо виходити з тлумачення посту як системи правил, що забороняють нам, наприклад, їсти скоромне або бути на розважальних заходах, навіть якщо це наша робота. З цієї точки зору приписи й канони можуть не відповідати деяким професіям. Але на піст треба дивитися зовсім з іншої точки зору, не виключно з позиції заборони.

Піст – це передусім час покаяння, момент, коли усвідомлюємо свої недосконалості, помилки та гріхи. Це час, коли внутрішньо демонструємо відданість Богу, показуємо, що власні слабкості можемо перемогти лише з Ним, із Його допомогою. Піст це особливе прагнення бути близько до Бога, і вимагає воно не тільки духовних зусиль (посилена молитва, участь у Літургії тощо), але й фізичних, котрі проявляються в обмеженому харчуванні. Постових днів у році багато. Це не тільки Великий піст, не тільки середа й п’ятниця, але й інші обов’язкові пости, сенс котрих – духовне та тілесне очищення. Наприклад, Пилипівка, що починається 28 листопада.

Як же поєднати піст із ритмом професійного життя? Можна, наприклад, у часі посту вносити світло Євангелія на наше робоче місце. Нехай у щоденному професійному ритмі переважають євангельські цінності. Звичайно, робити це треба завжди, але в період посту то може бути особливим завданням та зусиллям. Дехто відмовляється від куріння, дехто стежить, щоб не вживати «гнилих слів». Однак ніхто не вимагає від нас непосильно обмежувати себе у їжі, що могло б негативно відбитися на роботі, а деколи навіть на здоров’ї (до прикладу, косарі в Петрівку можуть не поститися). З другої сторони, якщо ми православні християни, то належить також дотримуватись навчання Церкви щодо харчування.

Але щоб усе правильно зрозуміти та впровадити в щоденне життя, треба радитися зі священиком, котрий стане духовним провідником у часі посту та в інші часи.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com