Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Головне та другорядне

У 6-му випуску телепередачі «Що каже священик» о. Володимир Вакін, тоді ще проректор ВПБА, – про хрещення Русі

– Наскільки важливою й актуальною подією було Хрещення Русі та як це вплинуло на розвиток релігії?

– Хрещення Київської Русі було життєдайно актуальним для наших предків. Але ми повинні розставити акценти: що було першочерговим, суттєвим, а що другорядним. Говорять зараз, що Київська Русь потрапила в орбіту впливу Візантійської імперії, найпотужнішої в той період. Це був розквіт Візантійської імперії, і співпраця з нею для Русі давала великі переваги – але це було другорядним. Також важливим, але другорядним було те, що християнська релігія об’єднала наші племена, після чого це став єдиний, монолітний етнос. І навіть те, що настав розвиток писемності, освіти, культури, літописної справи, – це все хоч суттєве, але другорядне.

Головне ж ось що. Наші пращури жили в страху перед смертю, в страху перед лицем природи, перед стихіями. Їхні язичницькі вірування тому підтвердження. Вони хотіли задобрити тих богів, перед якими були безсилими. І наші пращури змогли сприйняти Християнство, змогли вийти з виміру цього страху в повноту справжнього життя, справжньої реалізації людського буття, прийняти віру в живого істинного Бога і себе внутрішньо реалізовувати. Оце було найсуттєвішим, це було життєдайним! А інші фактори – другорядні. Це подібно до того, як взяти склянку чистої води і говорити, що вода ця корисна, має такі-то смакові якості, в якій ємкості вона знаходиться, але не пробувати цієї води. Тому суттєво, що наші пращури попробували цю життєдайну воду, а все інше – це наслідки цього правильного вибору.

– Отже, основний результат для людини, яка повірила в Бога, – вічне життя. Як вплинуло хрещення на саму державу? Чи отримала Київська Русь переваги після того як Християнство було запроваджено в державі?

– Переваги від відносин із Візантією Київська Русь мала невеликі у зовнішніх вираженнях. Проте у внутрішньому розвитку Вітчизна преобразилась, оскільки преобразилося саме суспільство: почалася внутрішня велика праця, почався всебічний розвиток особистості людини, і це мало великі наслідки в зовнішніх вираженнях: і в писемності, і в культурі, і в формуванні самого суспільства. Це були наслідки правильного вибору і духовного життя.

– А якщо говорити про політичне значення, – чи укріпилася якось Київська Русь на міжнародній арені безпосередньо після хрещення?

– Політичний аспект був другорядним. Він полягав у тому, що київські князі могли будувати стосунки із Візантією. І взагалі, в той час могли будувати стосунки тільки сильні партнери. Тобто Київська Русь була сильна, і вона б і так могла будувати ці стосунки – виключно силою. Але відбувалися внутрішні зміни самого князя Володимира, самого суспільства. Ми знаємо перших подвижників Києво-Печерських, які дали плоди подвижництва такі, як і перші християни, – оце було суттєвим. Оскільки суть християнського життя полягає не в земних цілях, а в досягненні вічного життя, то земне життя є лише засобом до досягнення життя вічного.

– До хрещення язичництво переважало на землях Київської Русі. Деякі язичницькі традиції Християнство «взяло на озброєння». Як це пояснити?

–Тут все дуже легко пояснюється. Що таке традиція, чи що таке звичай? Це зовнішня форма вираження внутрішньої суті. Внутрішня суть Християнства не змінилась і не пристосовувалась. Це однозначно і категорично! А ось зовнішнє вираження цієї суті кожна нація має своє. Тому от Православна Церква єдина на весь світ, але такий її територіально-адміністративний устрій, що де є певний народ, як-от Болгарія, Росія, Румунія, там є своя Помісна Церква. В цих територіальних межах провадиться церковне управління, відповідно – справа людського спасіння. І от в питаннях віри ми всі єдині, а в питаннях звичаю чи обряду кожна нація має свої форми вираження. Тому й наші пращури мали якісь форми вираження, це було їхнє внутрішнє напрацювання, й надалі лишилось. Наприклад, колядки: славили того бога, якого знали, а пізнали правдивого Бога – почали тими піснями славити правдивого Бога.

– Кажуть, що Володимир Великий був родом з Волині. Є такі версії, гіпотези. Наскільки вони можуть відповідати дійсності?

– Так, є така гіпотеза. Саме ВПБА слідкує за всіма науковими подіями, які відбуваються в науковому світі. Людину, яка висунула цю гіпотезу, доцента «Львівської Політехніки» Юрія Дибу – ми запросили до нас в академію. Він радо прибув, спілкувався із викладачами, професорсько-викладацьким складом, студентами, і він представив свою теорію.

Теорія дійсно дуже цікава. Вона полягає в тому, що в літописних свідченнях є відомості: Володимир народився в «Будутичі-весі», але не уточнено, де вона була. І от російська історіографія подає, що це біля Пскова, поселення Будник. А доцент Юрій Диба висунув теорію, що це Будятичі на Волині. Він підтвердив цю гіпотезу багатьма фактами.

– Майбутнє Християнства. Яким Ви його бачите?

– За суттю воно не може змінитися. Я б хотів, щоб воно змінювало наше суспільство, щоб воно його преображало. Щоб наше суспільство, маючи правдиву живу віру, внутрішньо розвивалося і мали позитивні наслідки цього: людей, в яких очі світяться, людей, які посміхаються, людей, в яких є смак внутрішнього життя, благодаті. А людина, яка сповнюється цим смаком, сповнюється любов’ю, виражає цю любов на інших.