→Газета
→
Ікона «Недремне Око»
Ікона «Недремне Око». XVIII ст. Походить із церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Мизово Старовижівського району. Полотно, олія. Зберігається у Музеї волинської ікони
Назва образа пов’язана зі словами книги Старого Заповіту: «Я сплю, а серце моє пильнує» (Пісн. 5:2).
Весь простір ікони умовно поділяється надвоє важкою синьою завісою-пеленою, яка розділяє два світи – небесний і земний, божественний і людський. Із-за неї можна ніби поспостерігати за тим надзвичайним, що відбувається, але ніким не було бачене. Центральне місце займає постать Спасителя-Еммануїла, одягненого у білу сорочку Праведника, Який лежить на хресті. Якщо на давніх образах Ісус зображувався сплячим з розплющеними очима, то на волинській іконі Він спить, ніжно підклавши ліву руку під личко, і споглядає уві сні Свої майбутні страждання. Зверху на хресті прибито білу табличку з латинським написом INRI – вказівка на статтю обвинувачення: «Ісус Христос Цар Іудейський». Перед хрестом покладено предмети, які зримо унаочнюють страсті Христові, – спис із губкою, копіє, цвяхи, тростина, терновий вінець, до колони-стовпа мотузкою прив’язаний батіг. На багряниці лежать гральні кості як нагадування про розіграш вояками одягу Христа. Чорна рукавичка – символ побиття Ісуса, а півень на колоні – символ зради учнем Петром. За пеленою на високій білій колоні з підніжжям зображено букет білих та червоних квітів – символ райського вічного життя. Троянди і ще якісь білі п’ятипелюсткові квіти, вочевидь, символізують Діву Марію, Яка хоч безпосередньо не присутня у композиції, але незримо оплакує Свого єдинородного Сина і благословляє Його. О’брази Богородиці й ангелів, які були характерними для східної традиції, вже зникають у період утвердження західноєвропейських зразків.
Ікона безпосередньо передає слова Святого Письма про суд, катування, мученицьку смерть через розп’яття на хресті Ісуса Христа. На іконі також подаються предмети церковного начиння (поти’р і копіє’), які традиційно використовуються під час здійснення таїнства Євхаристії, у пам’ять заповіді Господньої, даної Ним на Тайній вечері. Потир (чаша) як символ Причастя, піднятий над поземом ікони, споріднюється кольором із променями Божественної слави навколо голови Спасителя. В образі художньо описується надприродний стан Ісуса Христа після смерті, коли Він тілом спочиває у гробі й одночасно здравствує душею як Бог, перемагаючи смерть. Спаситель є водночас втіленням Агнця, принесеного у жертву, і Царем-Месією – «недремлючим» і «несплячим», вічним охоронцем Церкви.
Отже, сюжет «Недремне Око», який був започаткований ще у пізньовізантійські часи, розвиваючись в Україні у нову історичну епоху, набуває західноєвропейських рис, прагнучи символічними засобами донести основи християнського віровчення до людей, ставлячи на чільне місце ідею жертовності Сина Божого заради порятунку роду людського.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи