Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета

ЛИПИНСЬКИЙ ОБ’ЄДНУЄ

Віктор ГРЕБЕНЮК

Єпископ Михаїл виголошує проповідь під час панахиди по В. Липинському в с. Затурці Локачинського деканату. Світлина прот. Віталія СобкаДумаючи про В’ячеслава Липинського, або ж у польській традиції – Вацлава Ліпінського, згадую слова одного старенького холмщака: «Коли поляки нищили наші церкви, коли насміхалися з нашої мови, коли виганяли з рідної землі, нам і вві сні не могло привидітися, що настануть часи, коли ксьондзи українською мовою дякуватимуть Богові за незалежність України». Проте такі часи настали і прикладів польської приязні українській справі нині чимало. Але в перших десятиріччях ХХ століття Липинський був один з небагатьох, кого можна назвати совістю польської нації щодо українців. Поляк, шляхтич, римо-католик став борцем за незалежність нашої Батьківщини. Ідеї Липинського великою мірою пережили його самого, становлять предмет наукових досліджень і є джерелом наших практичних дій.

В’ячеслав Липинський, захищаючи рівність усіх конфесій, був переконаний, що в Україні, головно з історичних причин, Православна Церква має бути prima inter pares – перша серед рівних. Це твердження цілком узгоджується із сучасними демократичними нормами і, на нашу думку, повинно бути конституційно закріпленим, як, наприклад, у Грузії.

Липинський був переконаний, що тільки на релігійних нормах може бути побудована державність, наполягаючи при цьому на чіткому розмежуванні компетенцій політичного і духовного керівництва. Мало хто заперечуватиме актуальність цих поглядів.

Мислитель вважав, що на український народ Провидіння поклало особливе посланництво. Цю гадку варто обміркувати. Мусимо не тільки відновити дух Благочестя у нашій Вітчизні, а й нести його туди, куди прагнемо, – у знецерковлену Європу.

Волинський любомудр, оглядаючи події минулого, був переконаний, що головні причини упадку Православної Церкви в Україні – брак духовної освіти і релігійного виховання, слабка дисциплінарна організація, залежність від світської політичної підтримки. Відповідно піднесення виховання й освіти, зміцнення дисципліни та незалежна позиція – це запорука православного відродження, прикладом чого є доба св. Петра Могили. Наша епоха дає нам унікальні можливості для відродження Православ’я, а зміцнення організаційних основ та піднесення релігійної освіти при цьому годі заперечити. У навчальних закладах Київського Патріархату, до речі, вже кілька років триває відповідна реформа.

Філософ, відстоюючи оригінальні судження щодо ролі еліти в суспільному житті, вважав, що духовний ренесанс настає насамперед як результат творчих зусиль вищих прошарків, а відновлена Церква дає почин соціальним зрушенням. Справді, роль еліт у сучасному житті надзвичайно актуальна, хоча доба майже безроздільного панування демократичних ідей змушує нас робити відповідні поправки у міркування Липинського, формуючи й оновлюючи соціальну концепцію Православної Церкви в Україні. Але, в усякому разі, не можна не погодитися, що особливу роль у відродженні тіла й духу нації виконують ті члени вищої верстви, «що належать до її думаючої і пишучої, оперуючої словом частини», тобто інтелігенції.

Це лише деякі, пунктирно окреслені погляди з багатої спадщини В’ячеслава Липинського, що були насущними за його життя, а то й випереджали епоху, залишилися на часі й тепер, коли нація потребує чистих помислів єдності.


* * *

Цими днями Волинь вшановує цього славетного земляка – видатного українського історика, політолога і дипломата, філософа і релігієзнавця, автора теорії еліт у розвитку суспільства, одного з найоригінальніших мислителів ХХ століття. Виповнюється 125 років з дня його народження.

У рамках багатоденних урочистих заходів у селі Затурці Локачинського деканату, на батьківщині В. Липинського, де він і похований, відбулась панахида, яку очолив єпископ Луцький і Волинський Михаїл. З ним співслужили декан кафедрального собору Святої Трійці протоієрей Володимир Подолець, локачинський декан протоієрей Ігор Дружинець, настоятель місцевої парафії Преподобної Параскеви Сербської священик Василь Кравець, інші священнослужителі. Також у цьому поминальному Богослужінні взяли участь єпископ РКЦ Маркіян Трофим’як зі священиками, протопресвітер УГКЦ по Волинській і Рівненській областях о. Роман Бегей та духовенство УПЦ Московського Патріархату. На велелюдну панахиду зібралися й миряни – представники обласної та місцевої влади, місцеві жителі, гості з Луцька і з-за кордону.

Владика Михаїл виголосив проповідь, на якій, зокрема, мовив таке: «Він любив цей край, Україну, більше, ніж усі принади цього світу, він працював задля Батьківщини, він міркував, що потрібно робити, аби Україна була побожною і заможною. Дякуємо Богові, що настали часи, про які мріяв приснопам’ятний брат В’ячеслав, але його ідеї й досі актуальні, тож ми їх маємо і вивчати, і використовувати».

Того ж дня в обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбулась урочиста академія «В’ячеслав Липинський – аристократ духу». Виступаючи на ній зі словом, преосвященний зазначив: «Поляк родом, аристократ, римо-католик за сповіданням став переконаним патріотом України, відданим борцем за її незалежність, ідеологом нової України, яка розбудовується лише тепер, на наших очах і нашими руками. Ми будуємо храми, будуємо Єдину Українську Православну Церкву, де гуртуємо для молитви, де підбадьорюється дух кожного і єднається нація. Християнська Україна, українська Україна була ідеалом Липинського». В академії взяв участь і церковний творчий колектив – архієрейський хор «Оранта» (керівник і диригент Василь Мойсіюк).

У V Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики XXI століття» (у рамках Десятих читань пам’яті В’ячеслава Липинського) взяв участь капелан і викладач Волинського інституту ім. В. Липинського МАУП протоієрей Віктор Михалевич. Він, зокрема, сказав: «В’ячеслав Липинський найважливішу умову постання української держави вбачає у міжкласовій національній єдності. Він формулює підстави побудови незалежної України, стверджуючи, що двома найважливішими засадами виступають релігія і патріотизм, причому релігія посідає перше місце. „Крім цементу духовного – релігійного, цементом політичним, спаюючим місцевих українських людей у боротьбі за власну державу, ми хочемо мати патріотизм... І саме віра, оперта на Церкві, єсть наймогутнішим знаряддям будови ладу і порядку Держави“, – писав філософ».

В. Липинський мріяв бачити нашу Вітчизну єдиною, заможною і християнською в повному розумінні цього слова. Обстоюючи рівноправність конфесій, він підкреслював, що з історичних причин Православ’я в Україні має бути першим серед рівних. Дуже приємно, що, хоча до втілення цього ідеалу ще довгий шлях, цьогорічне вшанування мислителя за участю представників кількох конфесій, зокрема з Київського і Московського Патріархатів, засвідчує: справа життя В’ячеслава Липинського не марнується.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 5 (30)

25 травня 2007 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо