Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Щоденна сповідь

Запитання: «Кожного разу, приступаючи до таїнства Сповіді, каюся у гріхах, які вчинив після останньої Сповіді, однак усвідомлюю, що до наступного каяття мене знову тривожитиме тягар нових гріхів. Чи є можливість в іншій формі, окрім Сповіді, каятись у гріхах, навіть за межами храму?

Відповідає священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук

Слово Боже дає нам тверде впевнення у прощенні гріхів, якщо ми зі щирим покаянням і рішучістю виправитися звернемося до Господа: «…Покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші…» (Діян. 3:19); «Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1 Ін. 1:9). Вчення Церкви про таїнство Покаяння переконує нас, що навіть найбільші, смертні гріхи повністю нам прощаються, коли щиросердна сповідь з’єднується з твердим бажанням змінити життя. В історії нашої Церкви є навіть колишні розбійники (преподобний Мойсей Мурин, мученик Варва’р та інші), які, виправивши своє життя, не тільки спаслися, а й стали святими. Богослов Оріген порівнює дію благодаті Божої на душу каянника з дивом воскресіння Лазаря.

Однак не тільки в таїнстві Сповіді ми отримуємо прощення наших гріхів. Священне Писання відкриває нам й інші способи очищення душі від моральної скверни і нечистоти: Хрещення, Єлеосвячення, мучеництво, прощення гріхів наших ближніх, навернення ближнього від заблудження, милостиня.

Як Хрещення, так і мучеництва людина може сподобитися з милості Божої тільки раз у житті. До таїнства святого єлею (Соборування), в якому прощаються забуті й неусвідомлені гріхи, ми приступаємо зазвичай раз на рік (у Великий піст). Милостиню теж подаємо час від часу. Зате любов до ближнього повинна бути постійною. «Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів» (1 Пет. 4:8). Постійним ласкавим поводженням із людьми маємо можливість завжди догоджати Богові й отримувати від Нього прощення наших великих і малих гріхів.

На жаль, багато хто не тільки не користується цією можливістю, але холодністю, дратівливістю і взагалі постійною немирною налаштованістю посилює важкість своїх гріхів. Ми мало замислюємося над тим, що міра любові є мірою нашого християнства: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, як будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Якщо немає в нас любові, значить християнство наше формальне, зовнішнє, холодне, а тому й безплідне. Нам рідко вдається привести до Бога наших знайомих і родичів тому, що вони не бачать плодів нашої віри. «Плід же Духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22–23).

Покаянні слова містяться також у багатьох молитвах, які входять до ранкових і вечірніх молитовних правил. Чи дає це прощення гріхів і очищення душі? Ні на секунду ми не можемо сумніватися в цьому! Молитва — реальне спілкування з Богом. І якщо ми просимо нашого Небесного Отця простити нам наші прогрішення, то й отримуємо, бо беззаперечне слово Боже: «…Все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21:22). Крім віри, потрібно виконати ще одну умову: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6:14–15). Із досвіду відомо, що прощення образ і гріхів ближнього є для нас справою важкою, а часом навіть непосильною. Звідси й виникає наша безплідність. Іноді роками залишаємося в одному і тому ж духовному стані. Неминучим наслідком цього є охолодження у вірі, яка все частіше починає переходити у зневіру.

Святі отці в такому стані радять із покаянням звернутися до лікувального Слова Божого: «Якщо колись ти впадеш, встань і спасешся. Ти грішник, ти постійно падаєш, навчися вставати; подбай про здобуття цієї мудрості. Ця мудрість полягає ось у чому: вивчи напам’ять 50-й псалом “Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї”, навіяний царю і пророку Давидові Духом Святим, і читай його зі щирою вірою і надією, з серцем скорботним і смиренним; після щирого каяття твого, вираженого словами царя Давида, тобі негайно засяє від Господа прощення гріхів, і ти відчуєш світ душевних своїх сил. Головне в житті: дбай про взаємну любов і нікого не осуджуй. Кожен за себе дасть відповідь Богові, а ти на себе дивись» (святий праведний Іоан Кронштадтський. «Моє життя у Христі»).

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? 
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com