Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЧУДА СВЯТОГО МИКОЛАЯ
(оповідання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ, директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Повернення килима

Один ремісник, який жив у Константинополі, мав особливу любов до святого Миколая і завжди святкував день його пам’яті. На старості літ він зовсім збіднів.

– Нічого у нас немає до свята нашого улюбленого за­ступника святого Миколая, – каже він одного разу до своєї жінки.

– Ось у нас залишилось останнє – килим, його продаймо, щоб купити все, що потрібно, щоб догодити Богу і великому Чудотворцю, – відповіла його благочестива жінка.

Ремісник узяв килим і пішов на базарну площу. Там до нього підійшов поважний старець і спитав:

– Скільки ти хочеш отримати за цей килим?

– Візьму скільки дадуть.

– Ось тобі шість золотих монет, – відповів старець, узяв килим і пішов геть.

Люди, які були на базарі, оточили старого ремісника, дивуючись, чому він розмовляє сам з собою.

Тим часом старець з’явився в будинку ремісника:

– Візьми свій килим, твій чоловік – мій давній друг, я зустрів його сьогодні на базарі, – промовив він, віддаючи килим.

Коли ремісник повернувся з базару додому, жінка почала йому докоряти:

– Як ти зміг не дотриматись обіцянки і не продати килим. Теперішнім обманом ти очорнив усе своє попереднє життя!

Старий від здивування довго не міг вимовити і слова, побачивши килим. Нарешті він спитав:

– Хто приніс килим?

Вислухавши жінку, він радісно скрикнув:

– Живий Господь, що милує Своїх рабів! Сам Святий Миколай купив у мене килим, а потім знову повернув його нам.

Старенькі, ставши на коліна, разом прославили Бога і дивного угодника Божого Миколая, що завжди готовий прийти на допомогу всім, хто вшановує його. Звістка про це чудо швидко рознеслася по місту. Патріарх Константинопольський, дізнавшись про це, призначив цьому подружжю пожиттєве утримання.

Про Стефана, царя Сербського

Ілутін, цар Сербський, мав сина Стефана, який відзначався християнськими чеснотами: смиренням, привітністю та милосердям до стражденних. Цариця-мачуха незлюбила царевича і постійно зводила наклепи батькові на сина:

– Стефан хоче сам правити державою. Він старається всіх привабити до себе, щоб позбавити тебе престолу і життя.

Багато вельмож попереджали царевича про підступні задуми мачухи, переконували його втікати або за допомогою зброї захистити себе.

– Покладемо надію на Бога. Я впевнений, що мій батько не повірить наклепам на улюбленого сина, – з обуренням відкидав подібні поради доброчесний царевич.

Але через деякий час насіння злоби, яке було посіяне підступною царицею, зійшло в серці Ілутіна. Царевича схопили і  покарали за вигадані провини з небаченою жорстокістю – викололи йому очі. Цей злочин відбувся поблизу церкви Святителя Миколая. Змучений від жахливого болю, Стефан лежав без свідомості. Раптом він побачив святого угодника Божого Миколая, який стояв у святительському вбранні, дивився на нього зі співчуттям і тримав у своїй руці його очі.

– Не сумуй, улюблений Стефане, очі твої на долоні моїй, – почув царевич тихий голос.

Прокинувшись уранці, нещасний царевич відчув полегшення від своїх страждань і почав гаряче молитись.

Жорстокосердий батько не обмежився осліпленням сина. Стефана помістили в одному з монастирів. Своїм благочестивим життям, старанним відвідуванням храму і лагідним характером царевич незабаром здобув загальну любов людей, які його оточували.

Так Стефан провів п’ять років. Одного разу на свято угодника Божого Миколая в чудесному сновидінні до нього з’явився сам святитель і сказав:

– Благочестивий царевичу, чи пам’ятаєш ти мої слова про те, що твої очі лежать на моїй долоні? Зараз я повертаю тобі їх.

Святитель торкнувся рукою до його потьмарених очей.

– Господь наш Ісус Христос, що зцілив сліпородженого, повертає тобі зір!

В ту мить Стефан прокинувся і чітко побачив навколишній світ.

Довго не міг він прийти до тями від здивування і радості. Нарешті, опам’ятавшись, почав дякувати в молитві милосердному Богові і Чудотворцеві Миколаю. Проте зцілений царевич вирішив поки що приховати своє чудесне прозріння.

Тим часом цар Ілутін почув про благочестя свого сина і його почали мучити докори сумління. Він повернув Стефана на батьківщину. Зворушливою була зустріч батька з сином. Цар, обливаючись сльозами розкаяння, смиренно просив у нього прощення. Добродушний царевич плакав від радості і втішав старого:

– Ти ні в чому не завинив переді мною, царю. Господь через тебе хотів покарати мене за гріхи мої.

Незабаром старий цар Ілутін завершив свій земний шлях. Стефан зійшов на престол і сповістив на всю Сербію про чудесне повернення йому зору. Усі його піддані раділи дивовижній звістці і дякували в молитвах милосердному Богові і великому Чудотворцеві Миколаю.

Правління Стефана було справедливим і милостивим. Доброчесний і мудрий цар укріпив Православну віру в країні. Міцний надією на Бога, він відбив чужоземні полчища, напад яких загрожував Сербії загибеллю і спустошенням.

Закінчення його життя було затьмарене міжусобною війною, але цар Сербський сподобився від Господа мученицького вінця. Святитель Миколай, який не залишав Стефана все його життя, сповістив йому і про закінчення його земного шляху:

– Господь кличе тебе, Стефане! Приготуйся до відходу з цього життя.

Через сім років нетлінні мощі царя-мученика Стефана стали невичерпним джерелом чудо творінь.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 12 (25)