→Газета
→
Початки громадського богослужіння
«І пізнав Адам ще [Єву], дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн. У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога]» (Бут. 4:25–26).
Замість двох старших дітей Адама і Єви, з яких один не виправдав сподівань (Каїн), інший – передчасно загинув (Авель), зберігачам істинної віри і благочестя Бог дарує третього сина – Сифа. Значення його імені пояснено в самому тексті: «утвердження, основи» істинної віри або «відшкодування» втрати, завданою загибеллю Авеля. «Все це показує, що в Сифові Єва сподівається на відновлення та збереження благословенного сімені й нарікає йому ім’я в дусі віри та споглядання в майбутнє», – пише святитель Філарет (Дроздов). І дійсно, будучи родоначальником благочестивих патріархів допотопного періоду (сифітів), Сиф став тим стовпом, на якому стояла й утверджувалася первісна релігія і Церква. Щодо цього Сиф є ніби прообразом самого Ісуса Христа (1 Кор. 3:11).
У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос…
Ім’я цього патріарха в буквальному перекладі з єврейської означає: «слабкий, кволий, немічний, смертний», звідки похідний іменник: «людина», бо їй характерні ці властивості природи (Пс. 8:5). Вже ім’я достатньо свідчить про смиренну покірність перед Богом, який відрізняв благочестивих сифітів, на противагу горделивій зарозумілості каїнітів.
«…Тоді почали призивати ім’я Господа [Бога]». У церковнослов’янському перекладі замість слів «тоді почали» пишеться «сей упова». Сталося це від змішування двох фонетично схожих єврейських слів, з яких одне означає «починати», а інше – «піднятися, уповати». Перевага тут має бути віддана українському перекладу.
Що стосується змісту цієї біблійної фрази, то вона перш за все говорить про урочисте призивання за днів Єноса імені Бога як Єгови, тобто про початок громадського богослужіння. По-друге, як думають деякі з отців Церкви (Йоан Златоуст, Феодорит Кирський, Єфрем Сирін), вона вказує на те, що сифіти за свою ревність Єгові, урочисте Його прославляння почали називатися «в ім’я Єгови» – «єговістами» (Іс. 45:3). Все це особливо виділяло благочестивих сифітів, ревнителів Бога і давало їм право на те найменування «синів Божих», з яким ми зустрічаємося пізніше (Бут. 6:2).
І ось в той час, як покоління каїнітів через заснування міста, винахід світських ремесел і мистецтв клало перший камінь мирській могутності, плем’я сифітів спільним призиванням Бога покладає основу Царства Божого на землі – Церкви як спільноти людей, об’єднаних вірою в Спасителя (Єгову) і надією на визволення через Нього.
Не розумієте деяких місць у Святому Письмі? Бажаєте ґрунтовних пояснень окремих цитат із Біблії? Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи