Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Більше, ніж патріотизм

Майбутнє Росії за пророцтвом російського святого

Колись Арістотель, учень і друг Платона, далеко не в усьому згодний із ним, сказав знамениті слова: «Платон мій друг, але істина – ще більший друг». Ця фраза приходить на згадку, роздумуючи про святого Серафима Вирицького, щирого молитвеника за свою батьківщину Росію, якому відкрилося тяжке провіщення про неї.

Василій Муравйов (так звали угодника в миру) народився 1866 року на Ярославщині в селянській сім’ї. Бажаючи «вибитися в люди», переїхав до Петербурга. Спершу був розсильним, а в 26 літ розпочав своє діло – торгівлю хутром. І то настільки вдало, що скоро став серед провідних хутровиків столиці. А життя провадив скромне і строге, на благодійність грошей не шкодував.

Василій одружився, мав двох дітей, але після ранньої смерті дочки подружжя Муравйових вирішило жити «монахами в миру». Після Лютневої революції він продав свій бізнес і роздав гроші на монастирі, у 1920-му ж ці чоловік і жінка стали ченцями й офіційно. Спершу він спасався в Олександро-Невській лаврі поблизу Петрограда (був розпорядником грошових коштів обителі), згодом у містечку Вириця в Ленінградській області. Його першим чернечим ім’ям, у малій схимі, було Варнава. У 1927 році став великосхимником з іменем Серафим – на честь Серафима Саровського, святого, який теж походив із купців.

То були найважчі часи для Церкви, часи остервенілого богоборства. Саме тоді Господь ущедрив Свого слугу дарами зцілення і провидіння. Безліч людей приходило до нього за розрадою й поміччю. І не тільки прості, а й чимало знаменитих, світила науки. До речі, постійним відвідувачем о. Серафима у Вириці був владика Миколай (Ярушевич), який на початку 40-х років став архієпископом Волинським і Луцьким. Приходили й чекісти, але, вражені аскетизмом, натхненністю й прозорливістю цього монаха, ішли геть, не завдавши йому кривди.

Батюшка Серафим свого часу передрік початок Другої світової війни, коли «правителі будуть відкривати храми, хоча тепер закривають». Усю війну він молився за перемогу – стоячи на камені, по кілька годин на день. Одному німецькому офіцерові, що похизувався успіхами нацистської зброї, прорік і загибель нацизму, й обставини смерті самого нациста. Румунський вояк, який постійно був при тому офіцерові, потім засвідчив, що ті обставини так і збулись. Отець Серафим вказав, хто буде на престолі Патріарха Московського, та скільки років кожен, і це точно збулося; що католики матимуть папу-слов’янина, і це, як знаємо, сталося.

Провидець сказав, що після державного атеїзму розквіт віри в Росії триватиме «років з п’ятнадцять». «Прийде час, коли не гоніння, а гроші й принади світу цього відвернуть людей від Бога, і загине куди більше душ, ніж за часів одвертого богоборства. З однієї сторони, встановлюватимуть хрести й золотитимуть куполи, а з другої – настане царство лжі та зла».

Преподобному Господь відкрив і дальше майбутнє його батьківщини. Росія не завжди буде в теперішніх межах. Сибір заполонить Китай, і лише протидія Заходу зупинить його – аж на Уралі. Проте «Схід хреститься від Росії», тобто китайці приймуть православ’я. Оскільки ж це народ працьовитий і непитущий, то Сибір процвітатиме. Росія «вистоїть, утративши більшу частину своїх земель»: залишиться в межах європейської частини.

Важко уявити, як йому, російському патріотові, було це усвідомити й сказати. Але сказати мусив. Більш того, моральний авторитет о. Серафима Вирицького в Російському Православ’ї настільки високий, що це пророцтво не заперечується (хоч і не завжди наводиться в переліку). І воно не стало перепоною Священному Синоду РПЦ для причислення угодника до лику святих у 2000 році.

Пам’ятають це пророцтво і надалі. Ось журнал «Покров», № 7 за 2011 рік, що виходить зі схвалення синодального інформаційного відділу Російської Православної Церкви. Протоієрей Валеріан Кречетов розповідає в інтерв’ю «о последних временах и величии России», а журналісти кажуть йому навсупереч: «Але ж є різні пророцтва. Прп. Серафим Вирицький говорив, що Росія, навпаки, буде урізана з усіх боків, на Сході стане наступати Китай…». І той мусив погодитися.

Святий Серафим Вирицький відійшов у вічність 1949 року. День пам’яті преподобного – 3 квітня. Щоправда, до календаря Київського Патріархату його ще не внесено.