Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

МИРО ЗЦІЛЕННЯ
У Луцьку мироточить ікона святителя Луки

Андрій ГНАТЮК

У луцькому храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці замироточила ікона святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Кримського і Таврійського. Та ще більше вражає той факт, що чудо сталося не в старовинному намоленому храмі, а в нашвидкуруч збитій з фанери капличці. У січні цього року в одному з дворів «спального» мікрорайону її з чотирма парафіянами поставив настоятель священик Микола Савчук, а перше Бо­гослужіння відбулось на Благовіщення. Подейкують, що храм на честь Богородиці тут стояв ще в ХVІ столітті.

Диво мироточення ікони віряни виявили в листопаді. Парафіянка Оксана Андрійчук по святих місцях Криму шукала подарунок для рідної церкви – образ святого Луки Кримського. Привізши святиню додому, попросила дружину священика матусю Ларису Савчук взяти ікону для храму й туди вставити ковчежець з частинкою святих мощей, а їй віддати інший образ – привезений матусею для церкви раніше, менший за розмірами, у якому вмонтована частинка гробу святителя. Та коли Лариса взяла його, ще запакованого, її здивуванню не було меж. Те, що побачила, називає не інакше як чудом Господнім. Каже:

– Руки-ноги потерпли. Уся упаковка була в краплях мира. Краплі мира загусли. А з ікони так сочилося і благоухання таке йшло, що аж тіло заніміло. Думаю: класти назад ікону чи бігти в храм? Отець саме тоді служив акафіст до святителя Луки. Кажу: люди, ікона мироточить. А як вийняли ікону з упаковки, почула дуже сильне благоухання.

Церква спочатку мироточення ікони тримала в суворій таємниці. Треба було поспостерігати за образом, чи це справжнє чудо, а не рукотворне. Однак поголос уже пішов, і до храму почали приходити не тільки люди, які шукали зцілення, а й священики інших конфесій. Адже відомо, що святий був лікарем і перед операцією завжди ставив йодом на тілі хрестик.

Настоятель розповідає, що прийшла у церкву жінка, син якої після автокатастрофи потрапив у реанімацію. Розбитий череп і великі травми по цілому тілу. На її прохання дав їй цього святого мира, відслужив молебень над сином... Коли той посповідався й причастився – покращало й за кілька днів його з реанімації виписали.

Ще один цікавий факт наводить староста храму Микола Дунай:

– Під час акафіста до святого Луки Кримського ми почули, що біля церкви виють-плачуть якісь люди. Ми вийшли з матінкою й побачили двох п’яних молодиків. Але згодом зрозуміли, що вони біснувалися... Ми їх з матінкою просто затягли в церкву. Коли вони попадали на коліна, один з них сказав, хоч би що: «Я люблю Христа». Отець підніс йому хреста тоді. П’яний чоловік стрепенувся, як і не був п’яний. Це ще раз переконало, що хлопцями володіла якась духовна хвороба. Згодом вони пішли додому, кожен своєю дорогою. Виявилося, що вони навіть не знайомі.

Миро почало виділятися з частинки гробу, вмонтованого в ікону. У цій труні свого часу був похований святий. Воно швидко гусне і набуває жовтого відтінку. Його небагато, але щокілька днів священик збирає його й додає до освяченої оливи, якою помазують людей. Сьогодні прикластися до ікони може будь-хто. Приходять сюди й представники інших Церков. А під час молебнів або напередодні великих свят відбувається миропомазання. Таку оливу можна взяти й додому. Для Церкви мироточення має особливе значення. Це свідчить про перебування благодаті Божої.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 12 (25)