Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

МЕЛОДІЇ, ПОВІНЧАНІ ХРЕСТАМИ
Цього року архієрейський хор «Оранта» святкує 15-річчя

Андрій ГНАТЮК

Нічого так не проймає в храмі, як його оздоблення і спів. Слухаючи Божественну музику, і душа возноситься до Всевишнього, радіючи блаженній мелодії церковного хору. Голосова злива зринає під куполами, обливаючи своїми чарами усіх вірян, залишаючи вічний умиротворенний слід у їх серці, змушуючи іноді зронити щиру сльозу від незбагненної сили молитовних піснеспівів. Хто хоч раз побував у Свято-Троїцькому соборі на архієрейській Службі Божій, мабуть, по-особливому вслухався в кожне слово, яке злітало поміж розписаними стінами – витончене, щире, відчеканене душею кожного співця. То линули мелодії одного з кращих у світі церковних хорів.

У серпні 1990 року, коли відроджувалась Українська Автокефальна Православна Церква, викладач педагогічного училища Олександр Головерса вирішив створити колектив, який би супроводжував церковну Службу. Для Луцька як одного з історичних центрів розвитку Православ’я такий хор справді вивяився необхідним. Музикант зібрав першу половину співаків і запросив для керівництва колективом Василя Мойсіюка. Він без вагань погодився. Через місяць «Оранта» вже співала Літургію на престольному празнику в Хресто-Воздвиженській церкві Луцька. Єпископську кафедру тоді очолював владика Миколай (Грох), який опіку «Орантою» ставив понад усе.

Звичайно, для тих, хто все життя пропрацював у музичних освітянських закладах, церковна сфера здавалася великою мірою незбагненною і складною. Вона несла певну новизну. Тим паче, вивчити Літургію – справа непроста. Але насамперед її треба було роздобути. Ноти з 30-х років, які тоді вийшли у світ під редакцією волинського композитора Тележинського, зберігалися в старших людей. Літургія складалася з творів різних авторів, у тому числі і його самого. У відтворенні Богослужіння також допомагали люди з Канади, Америки, надсилаючи всі збережені ноти. Диригент хору Василь Мойсіюк згадує, що працювати було цікаво і відповідально.

Згодом «Оранта» стала давати і свої сольні концерти. Саме тоді почало відроджуватися й братство ім. апостола Андрія Первозваного. Того ж 1990 року колектив виступає в день святого Миколая Чудотворця.
У січні 1991 року у Львові проходить конкурс хорів Автокефальної Церкви, який очолював о. Володимир Ярема (пізніше – Патріарх УАПЦ Димитрій). «Оранта» тоді виборола гран-прі. Коли в народу треба було підняти дух, який би допоміг у розбудові України і Українського Православ’я, молодий колектив об’їздив усю область, презентуючи свій талант волинянам. І треба віддати належне колективу: їх частка теж є у тому, що 1991 року наш край сказав «так» незалежній Україні...

«Оранта» набувала все більшої популярності. На її виступи намагалися потрапити гості з-за кордону, які виявили бажання побачити колектив на сцені своєї Батьківщини. Хор починає гастролювати. Співаки побували в Холмі, у польському православному Яблочинському монастирі, Красноставі. 1995 року в рамках днів слов’янської культури виступали в Гданську. Через рік вибороли гран-прі на конкурсі хорової музики імені Лесі Українки. 1997 року вдало виступили в Іспанії на фестивалі «Каха Саламанка Ельсорія», у якому та­кож брали участь хорові колективи з Уругваю, Аргентини, Камеруну, Румунії, Бельгії й Росії. 1998 року – перше місце на конкурсі церковної музики у польському місті Гайнувка. Та­кож там змагалися хори з Єгипту, Кіпру, Росії, Македонії, Німеччини і Словаччини. Наступного року «Оранта» здобула таку ж перемогу на конкурсі церковної музики у Фівізано (Італія).

Варто зауважити, що архієрейський хор луцького Свято-Троїцького кафедрального собору став окрасою звітів Волині 1993 і 1999 років у Національному Палаці культури «Україна».

Звичайно, такі мандрівки принесли не лише творчу, а й душевну насолоду від здобутих призових місць. Адже солісти змогли побачити світ, побувавши у місті на воді Венеція, відвідавши іспанську кориду, виступивши у розрахованому більше, ніж на 15 тисяч вірян, Маріатському костелі у Гданську.

Гортаючи свою 15-літню історію, керівник «Оранти» Василь Мойсіюк пригадав, як у Італії дівчина-пілот супроводжувала їх автобус легковим «фіатом». Шлях пролягав через гірські хребти. Поруч з дорогою – 300-метрова безодня. Траса була настільки вузькою, що автобус не міг вписатися. Урешті-решт він ударився в металевий бордюр, який не дозволив йому впасти. Мабуть, самому Богові було угодно, щоб цей колектив залишився живим і славив Його своїм неповторним мистецтвом. Адже переважають у репертуарі твори, в яких співається осанна Господу – від старовинних монастирських розспівів до творів сучасних авторів. Також є світська музика, українські народні пісні, твори Євгена Станковича, Володимира Зубицького, Лесі Дичко, Віктора Тиможинського. Репертуар складають роботи Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, артемія Веделя, Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця.

Василь Мойсіюк – заввіділом хорового диригування у Луцькому училищі культури і мистецтв. Повз нього проходить багато студентів, які, на його думку, могли б стати окрасою «Оранти». Багато випускників зараз працюють з церковними колективами. В архієрейському хорі проходять практику студенти Інституту мистецтв Волинського держуніверситету та училища, складають іспити студенти-заочники Львівського вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка.

Хор стає окрасою для тих, хто бере в соборі шлюб, приймає хрещення або охрещує немовля. Щира молитва колективу відряджає і на вічний спочинок. І неначе всі прожиті роки пролітають повз тебе, коли у храмі лине ніжна мелодія «Оранти».

Хор завжди стає окрасою свята від України, коли під час проведення фестивалю «Поліське літо з фольклором», усі делегації перебувають на урочистому Богослужінні в соборі. Спів «Оранти» – чи не найкраща мистецька акція, подарована гостям-сусідам та тим, хто перетнув моря-океани.

Сьогодні колектив переповнений ідеями. Нещодавно в обласному драмтеатрі відбувся концерт, присвячений 250-річчю кафедрального собору Святої Трійці та з нагоди випуску першого компакт-диска колективу з піснеспівами Божественної Літургії. Слова вітань звучали з уст церковної і світської влади.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 11–12 (12–13)