→Газета
→
Кому догоджаємо?
Запитання: «Чого гріха таїти, не раз і не два доводиться прогинатися перед начальством, роблячи йому компліменти. Знаю, що це недобре, тому, отче, підкажіть, будь-ласка, як позбавитися від гріха догоджання людям?»
Відповідає священик Андрій ХРОМЯК, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук.
Святі отці визначають людинодогоджання як «гріх проти першої заповіді, тому що людина, якій ми догоджаємо або на яку сподіваємося і забуваємо Бога, деяким чином є для нас “інший бог”, замість Бога істинного…» (Православний Катехизис). Апостол Павло зауважує: «Чи в людей я тепер шукаю благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10). Святі також говорять про велику небезпеку цього пороку: «Початок почесті – людинодогоджання, а кінець його – гордість» («Добротолюбіє»).
Людинодогоджання може зробити наше духовне життя безплідним. Преподобний Ніл Синайський говорить: «Камінь, як сильно не кинь його, не досягає до неба; і молитва людиноугодників не сходить на небо».
Є декілька видів догоджання, залежно від тієї внутрішньої причини, яка цю пристрасть живить. Найбільш поширений мотив – користолюбство, бажання отримати земні блага без трудів і заслуг. Сюди ж відноситься і боязнь втратити те, що людина вже має. Таке догоджання має своїх «помічників»: приниження, лестощі, лицемірство.
Людинодогоджання часто народжується від марнославства. Догідник тільки про одне турбується: щоб його зовнішня поведінка була показовою і щоб заслужити добре слово начальника. Він стає невільником, оскільки поведінка його залежить від мінливості людських думок і оцінок. Людинодогоджання може народжуватися легкодухістю перед начальством і взагалі тими, що мають владу і вплив. Якщо ця пристрасть укорениться, то можна втратити вірність своїм духовним і моральним принципам.
Нарешті, бувають складні життєві обставини, коли грань між любов’ю до ближнього і догоджанням стає важкопомітною. Особливо це часто буває, коли доводиться спілкуватися з немічними. У таких випадках потрібна посилена молитва, щоб Господь Бог дав дар прийняти правильне рішення: зберігаючи добре ставлення до людини, не потурати її слабкостям.
Загальними ліками проти всіх видів догоджання є набуття страху Божого. «Страх Божий, коли увійде в серце людське, проганяє темряву і розпалює в ньому ревність до всіх чеснот» (преподобний Антоній Великий). Ця основоположна чеснота дає будь-якій людині велику духовну силу: «Хто проникнутий страхом Божим, той не боїться перебувати серед злих людей. Маючи в собі страх Божий і носячи непереможну зброю віри, може робити навіть те, що багатьом здається важким і неможливим» (преподобний Симеон Новий Богослов). Для набуття страху Божого потрібна щоденна духовна праця.
І наостанок наведемо думку подвижника Афонської гори старця Паїсія Святогорця. Його якось запитали: «Мною зазвичай рухає боязнь засмутити інших або впасти в їхніх очах; про те, щоб не засмутити Бога, я не думаю. Як примножується страх Божий?»
Той відповів: «Що б не робила людина, вона повинна робити це заради Бога. Ми забуваємо Бога, і потім підключається помисел, що ми робимо щось важливе. Підключається і догоджання, і ми намагаємося не впасти в очах людей. Якщо хтось діє з думкою, що Бог бачить його, спостерігає за ним, то надійно все, що б він не робив. В іншому випадку, роблячи щось для того, щоб здатися людям хорошим, він втрачає все, все розтрачує даремно. Людина повинна запитувати себе про кожну свою дію. Що б людина не робила, вона має робити це тільки для Христа, усвідомлюючи, що Христос бачить її, спостерігає за нею. Усередині не повинно бути людського начала. Серцевиною кожного руху людини повинен бути Христос. Якщо ми робимо щось з метою сподобатися людям, то це не приносить нам ніякої користі. Потрібно багато уваги. Необхідно постійно відчувати, що за причини спонукають нас до дій. Як тільки я усвідомлюю, що спонукає до чогось людинодогоджання, я повинен його негайно знищити, тому що, якщо я хочу зробити щось добре і при цьому підмішується людинодогоджання, – тоді я черпаю з криниці воду дірявим відром».
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи