Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Вибрані

Не так давно українці визначили сто імен земляків різних часів, які достойно творили й увійшли в історію нашої держави. Поряд із Григорієм Сковородою та Ярославом Мудрим стоять імена Лесі Українки, Богдана Хмельницького і навіть однофамільця Тараса – Андрія Шевченка, що творив славні сторінки не пером, а вправними футбольними ногами. Всі ці люди – вибрані з-поміж інших українців за фактом їх діяльності. Кращі з кращих. Такому вибору передували всенародні обговорення, диспути, визначення рейтингів тощо. Нація гордиться такими земляками і закликає наслідувати їх життєвий приклад. Саме вони були покликані для творення конкретної місії, призначеної Всевишнім, і з успіхом з нею справились.

Багато хто і з «нині здраствуючих» не проти вписатися власним іменем в історію держави і виборює всіма силами привабливе місце під сонцем. Чомусь прийнято гадати, що найближче до джерел тепла і світла знаходяться владці. Їм буцімто і всі земні блага ідуть до рук легко та у великій кількості, ось тільки треба постаратись опинитися в певний час у потрібному місці.

Чим не ідеальний шанс для кожного мрійника час виборів у владні структури держави? Час диктує свідомості таких активістів потребу бути покликаними до вирішення вельми важливих справ. Бо хто ж як не я? Кому ж як не мені зайняти почесне місце за святковим столом?

Притчу про весільну гостину Ісус закінчує словами: «Бо багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 22:14). Цими словами Спаситель хоче донести до всіх слухачів важливу вістку, що всі ми покликані, запрошені Богом до вічного щастя. Це запрошення небесний Отець дає кожному з нас, даруючи нам найперше життя і безсмертну душу. Другим знаком, який потверджує це запрошення, є момент нашого хрещення, особисте прийняття цього Божого запрошення до вічного щастя з Ним. А вже від людини залежить, чи вона використає це запрошення і виконає умови, щоб стати учасником вічного життя у Божому Царстві. Вибір вічного життя і щастя відбувається не лише у хвилину смерті, а під час земного життя, через добре виконання всіх наших обов’язків у дусі віри і любові.

Сучасники готові тлумачити цю істину досить прямолінійно і банально просто. Якщо, мовляв, мене обрано людьми до органу влади, я не тільки покликаний, а й вибраний. Хто сумнівається – ось, прошу зазирнути в депутатське посвідчення.

Однак реалії людського життя потверджують правдивість слів Христа, що мало є вибраних, мало є тих людей, котрі вибирають життя і щастя з Богом, котрі ставлять на перше місце добро душі, а не добро тіла і земне щастя. Навіть ті, котрі вірують в Бога, часто віддають перевагу земним цінностям, людському щастю, бо його прояви і плоди можна побачити, відчути на собі. А те невидиме, духовне добро важче розпізнати, побачити, відчути на собі, бо над ним треба більше працювати, щоб його отримати і переконатися в правдивому існуванні. Тому багато людей бажають іти короткою і простою дорогою до щастя, навіть якщо воно тимчасове і неправдиве.

Біблія навчає, що наші добрі діла, наша віра і покаяння не є причиною для того, щоб Господь вибрав нас, але є плодом, результатом і доказом того, що ми обрані Богом. Багато місць у Писанні виясняють ці відносини між Божим обранням і нашими ділами. У Євангелії від Йоана (15:16) Ісус каже, що Він вибрав нас не тому, що ми показали плоди, але тому, що повинні піти і приносити плоди. Апостол Павло пише в Посланні до ефесян (1:4), що Бог обрав нас не через нашу святість, але «щоб ми були святі й непорочні перед Ним». Він також пише: «бо ми – Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла [а не «завдяки”], які Бог наперед приготував, щоб ми виконували».

Отже, це не тільки повчання про те, що ми вибрані на добрі діла, але й виразний доказ того, що ці діла Бог приготував для нас.

«…Віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові» (Мф. 22:21).

Ісус віддає кесареве – кесареві… Першим проявом законослухняності Ісуса – Божого Сина для державних установ були великі зусилля Його батьків, пов’язані з дорогою до Віфлеєма, щоб записати Його, згідно з наказом кесаря Августа. Ісус із Назарета трудиться до 30 років тихою працею, сплачує податки… Євангеліє представляє нам і такий вимір земного життя Спасителя.

Для того, однак, щоб наслідувати Ісуса, потрібно не забути віддавати Богові те, що належить Богові: відзначати святковий день, присвячувати час для особистого та родинного спілкування з Ним у молитві, йти в любові за голосом сумління, у якому Він сам говорить…

Можливо, саме через занедбання належних особистих стосунків зі Всевишнім згодом порушується громадський порядок, виникає неспокій у суспільстві… Коли, отже, помічаємо, як багато справ у суспільних відносинах потребує негайних перемін – варто починати з себе самого: в дусі любові ревніше віддавати Богові Йому належні послух та хвалу.

Ми давно говоримо про те, що суспільство потребує якісних змін, та інтуїтивно відчуваємо, що лежать вони у площині духовності. А Божі Закони якраз і покликані чітко формувати правильний життєвий світогляд, без фальші й корисливого підтексту. Як це не прикро, але мусимо констатувати факт, що покликані кандидатури на вибори переслідують виконати зовсім не пункти закону Творця, а власного бізнес-плану або ж того, хто його фінансує.

А вибираємо достойних теж не ми. Вибраних, як казав Ісус, мало. І кого вибрав Творець, той і служить вірою та правдою суспільству. А якщо ж узявся прислуговувати власним меркантильним інтересам, то є яскравим прикладом кари Господньої за наші неперебірливі смаки і земні гріхи аж до повного визрівання свідомості виборців до істинних життєвих цінностей.