Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЗАМКОВИЙ МОНАСТИР

Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії

Продовжуємо розповідь про пам’ятки церковної архітектури краю, яку розпочали в № 12 за 2007 р.

Значну композиційну роль у формуванні образу Луцька відіграє Замковий монастир Різдва Христового. Замковим іменується тому, що розташований на території колишнього Окільного замку, від якого, на відміну від кремля – замку Любарта, збереглися лиш окремі фрагменти. Він більше відомий як монастир бригіток, де за Польщі та «совєтів» була тюрма. Однак мало хто знає, що мури цієї споруди піднялися на колишній ділянці (погості) православної церкви Святого Якова.

Цей храм уперше згадується в грамоті великого князя Свидригайла у XV ст. На жаль, який вигляд мала церква, відомостей не збереглося. Поруч із храмом було засновано княжий шпиталь, яким опікувалися, за дорученням Свидригайла, ченці луцьких монастирів. У 1505–1506 роках погост із ще діючою церквою належав луцькому старості Федорові Янушевичу. В описі Луцького замку 1552 року храм згадується теж.

У другій половині XVI ст. двір на погості церкви Святого Якова займає єпископ Марко (Жоравницький). Пізніше дворищем володіє Олександр Маркович – міський староста.

В інвентарі луцького видавництва 1607 року при описі забудови Окільника зазначено, що від церкви Апостола Якова залишилися тільки сліди мурів. Плац на тому місці було забудовано.

Останнім приватним господарем церквища був у 1618–1619 роках ще один луцький староста – князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл. На колишньому погості піднялися мури його палацу. Але 1624 року Радзивілл фундує цю будівлю під кляштор (католицький монастир) Святої Бригітти. До Луцька перші черниці ордену прибули 1624 р. Палац Радзивілла мав вежу, яку використовували під тимчасову каплицю. У ній черниці розмістили привезений з собою образ св. Петра в кайданах. Тоді ж вони отримали в дар двір Окільного замку від шляхтича Миколая Єло-Малинського та його дружини Христини Вишневецької. Ціна двору становила 2-3 тис. золотих, так що дарування було досить щедрим.

Збагатілі пожертвами бригітки розпочали активно перебудовувати палац і доповнювати його новим корпусом з бароковим костелом. Згадаймо, що на початку XVII ст. по Волині пронеслася перша хвиля перебудов мурованих православних храмів, щоб надати їм вигляду костелів. Експансія Католицької Церкви зумовила і широке будівництво нових костелів.

Будівництво кляштора бригіток велось одночасно з сусіднім костелом єзуїтів та більш віддаленою синагогою. На їх прикладі спостерігаємо характерний для того часу прийом – спорудження в місті масивних обороноздатних будівель культового призначення.

У межах Окільного замку монастир був третім за розмірами архітектурним комплексом після Троїцької катедри з допоміжними будинками і єзуїтського колегіуму з костелом. Усі три комплекси розміщувались уздовж стін Окільника.

Остаточно завершили будівництво монастиря 1718 року, проте нищівна пожежа 1724-го завдала значної шкоди його будівлям. Удруге обитель згоріла 1781 року, але численні пожертви посприяли швидкій відбудові, щоправда, уже з ознаками класицизму – архітектурного стилю, який докотився до Волині з країн Західної Європи. Це друга хвиля перебудови церков. Бароко поступилося місцем класицизму. Особливо популярним був тоді й стиль ампір. На фасадах багатьох храмів «наклеюються» своєрідні прикраси – пілястри й антаблементи, надбудовуються трикутні фронтони, замінюються профілі карнизів, форми та обрамлення вікон тощо.

Цегла для будівництва монастиря Святої Бригітти поставлялася з власної цегельні над Глушцем. Тоді ж було вимуровано високу огорожу, яка щільно блокувала дівочу обитель від міста. За ту огорожу та міцні ворота панни бригітки не допустили луцьких міщан, котрі зібрались загасити вогонь на даху їхнього кляштора 17 травня 1845 року. В результаті величезна пожежа поглинула все місто. Загальні збитки були оцінені в 150 тисяч срібних російських рублів. Їх відшкодування указом Сенату здійснювалося конфіскацією монастирських коштів і маєтків. Ліквідували монастир 1878 року.

На Волині значну кількість скасованих кляшторів було переобладнано під тюрми. Така ж доля спіткала й кляштор бригіток. Коли мешканці Луцька на початку 1890 р. дізнались про таке рішення, то почали писати скарги. З ними розбиралась міська дума. Наводимо витяг із однієї з них: «Жители города Луцка ... 14 числа настоящего месяца сделали городскому управлению заявление о том, что учреждение в этом месте такого заведения, как тюрьма, не может не привести к ужасу за последствия в отношении безопасности для здоровья и прямо для жизни жителей». Усе ж скарги не вплинули на прийняте рішення і приміщення монастиря було переобладнано під тюрму, а частина костелу – під в’язничну каплицю.

Починаючи з 1890 року, споруда зазнала великих змін: збивається фасадний декор, з боку річки надбудовується третій поверх. Змінюється кількість і форма віконних прорізів вуличного фасаду монастиря.

Наприкінці 1921-го чи на початку 1922 р. польський уряд тимчасово передав монастир римо-католицькій семінарії.

За «перших совєтів» тут знову була в’язниця. У ній 23–24 червня 1941 р. співробітники НКВС і більшовицького партактиву напередодні поспішного відступу Червоної армії без суду і слідства розстріляли, закололи і закидали гранатами від 3 до 4 тис. в’язнів – українських патріотів.

Під час хрущовської відлиги тюрму перевели в інше приміщення, а в монастирі розмістили музичне училище, виробниче об’єднання «Укркінотехніка» тощо.

Від 2002 року тут засновано православний монастир. Розпочато реставрацію приміщення.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 1–2 (38–39)