Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

У НЕДІЛЮ – В БОЖИЙ ДІМ
«Що прийду до церкви – то все паски святять». Але гумор цього прислів’я гіркий

Запитання

По радіо почув проповідь священика, який стверджував, що до церкви треба ходити щонеділі. Я ж ходжу до храму дуже рідко: на Пасху і на Різдво. Вважаю, що в мене Бог є в серці. Я в Нього вірую, молюсь до Нього – і цього мені достатньо. Навіщо ходити до церкви кожну неділю?

Відповідає священик Андрій Ротченков

Одного разу онук запитав свого дідуся: «Чому мені обов’язково треба ходити до церкви? Невже не можна молитися і читати Боже слово вдома?» Дідусь відчинив дверцята печі й дістав звідти гарячу вуглинку. «Дивися, що з нею буде», – сказав онуку. Вуглинка поступово згасала. Потім дідусь повернув її у вогонь до інших вуглинок – і вона знову зачервонілася. Дідусь пояснив, що вуглинки підтримують горіння одна одної, кожна своїм жаром. Так і люди. Коли вони складають дружну церковну сім’ю, то підтримують одне одного, моляться одне за одного, допомагають у бідах і труднощах. Але якщо людина не хоче бути в церковній громаді, тоді вона не має підтримки і допомоги. Тоді віра і любов у її серці пригасають.

Господь наш Ісус Христос хоче, щоб ми спасались гуртом, а не поодинці. Саме тому Він заснував на землі Свою Церкву як громаду людей, об’єднаних вірою, Законом Божим, церковною ієрархією (духовною владою) і таїнствами. Під час заснування Церкви, коли Дух Святий зійшов на апостолів, – усі вони перебували разом у спільній молитві. Господь заповідав нам молитися спільно, сказавши: «Де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє – там Я серед них». Для спільної молитви ми приходимо в храм, названий Спасителем домом Божим, домом молитви.

Храм – це місце особливої присутності Бога. Господь є скрізь, але в церкві – по-особливому. Соломонові Господь сказав, що Його очі й серце перебуватимуть у храмі вічно. Храм – святий, тобто відділений від світу, незвичайна будова, присвячена Богові. І молитва наша сильніша, коли ми молимось гуртом. Адже ми кличемо рідних на допомогу, бо разом роботу виконаємо швидше і легше. Так і з молитвою. Спільна молитва має набагато більшу силу, ніж наодинці. Саме тому, якщо ми хочемо, щоб наші прохання були вислухані Богом, ми приходимо в храм.

Храм – це навчальний заклад, де вивчаємо найважливіше вчення – науку нашого спасіння. Все у храмі навчає: і церковні піснеспіви, і читання Біблії, і проповіді, й ікони. Слова Богослужіння, рухи священнослужителів, кадильний дим, горіння свічок – усе у храмі навчає. Храм називають небом на землі. Бо все у храмі нагадує про небо, тобто про духовний невидимий світ, куди спрямовуємо нашу молитву.

В церкві наша підсвідомість очищається від духовного бруду (злоби, розпусти, насилля, жахів, окультизму...), який так «щедро» виливають на нас засоби масової інформації і який потім впливає на наші вчинки, слова і думки, схиляючи нас до гріха. Тому храм також є лікарнею для душі.

Господь навчає нас, що людина може спасти свою душу тільки у співпраці з Богом. Для цього Всевишній нам дає силу, яка зміцнює нас у добрі, робить нас кращими, сильнішими духом і має назву благодать. Тільки у храмі Божому ми можемо найповніше отримати благодать, особливо у святих таїнствах. Серед семи таїнств Церкви найчастіше приступаємо до Сповіді та Причастя. За вченням Церкви, це потрібно робити принаймні раз на місяць. Сповідь – це очищення душі від гріхів, од духовного бруду. Своє тіло миємо досить часто, а ось душу очистити забуваємо. Уявімо, що ми не милися цілий рік. Як виглядатиме наше тіло? Саме так виглядає наша душа, якщо ми сповідаємось один раз на рік. Тоді вона забруднена гріхами, зранена пристрастями, виснажена без Причастя.

Святі Заповіді Творець дав нам не випадково. Адже кожна з них застерігає від біди, від страждань, від того, що може нам зашкодити. Наприклад, сьома заповідь «Не чини перелюбу» застерігає від гріха розпусти, який спустошує душу, приносить нам важкі захворювання, робить нас подібними до тварин. Так само і четверта заповідь, яка навчає шість днів працювати, а сьомий – присвячувати Богові. Не кілька днів на рік, а саме кожен сьомий день тижня. А присвятити – означає обов’язково прийти до храму Божого і втамувати свій духовний голод, очистити свою душу, наблизити її до Небесного Отця.

Саме тому християни мають відвідувати храм щонеділі й у свята і не відділяти себе від церковної громади – тіла Христового.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 04 (41)