→Газета
→
СВІЧКА
Ганна ХАРІВ
Старі цвинтарі схожі на музеї. Муровані склепи, пам’ятники на могилах, написи на мармурових плитах і навіть безіменні горбики з хрестами а чи дерев’яними тумбами несуть відомості про час, коли жили на землі поселенці цього місця вічного спочинку, про їх соціальний стан, віросповідання, політичну приналежність. А ще про моральні принципи оточення, з якого вони випали.
Ми з донечкою бредемо по такому старовинному кладовищу на Прикарпатті. Несемо у відерці розсаду ранніх весняних квітів до могили бабусі. Ось вона, за високою березою, що нахилилась над безіменним пагорбом, порослим травою і барвінком.
– Тут також хтось похований? – запитує доня, показуючи на пагорб.
– Напевно, що так, коли з усіх боків могили, а цього місця ніхто не зачепив.
– Але чому тут ні хреста, ні квітів немає?
На це я не змогла відповісти. Натомість вийняла свічки. І одну запалила на бабусиній могилі, а другу ввіткнула на краю пагорба. І – о диво! На могилі вона горить спокійно, а на пагорбі – наче смолоскип. І віск по боках стікає так густо і так швидко, що свічка зменшується прямо на очах. Я запалила ще одну. Те ж саме. Ніби це чиїсь гарячі сльози збігають струмочками...
Виймаю третю свічку і, розламавши її на три частини, даю доні, щоб повтикала в різні куточки пагорба. Усі вони горіли ясно, чисто, і вітер їх не гасив. Панувала якась неймовірна тиша. Навіть птахів не було чути.
– Мамо, а для чого людина живе на світі?
Від цього несподіваного доньчиного запитання, від її серйозного погляду я аж розгубилася.
– Мабуть, щоб робити добро...
– То плачуть ті, що там поховані, бо їх усі забули, – прошепотіла донечка.
У дитячих очах читалась дорослість. А я, певно, була в цей час безпорадною.
...А через п’ять років не стало і моєї мами. Поховали ми її на цьому ж старовинному цвинтарі, що розрісся ще на півтора гектара, а деякі могили вже заховалися між деревами в лісі. Особливо, розказують місцеві жителі, швидко розширюється він останніх кілька літ. Невже й сюди дістає кістлява рука Чорнобиля? Кивають, що так. Але більше шкоди завдає оковита.
Зиск мають хіба що виготовлювачі вінків і пам’ятників.
Повертаючись із похорону, провідуємо могилу бабусі. І – о диво! Навколо колись безіменного пагорба – кована огорожа, на вершині – великий різьблений хрест, а меморіальна дошка в обрамленні живих квітів сповіщає імена замучених борців за Україну. Кажуть, місцеві рухівці подбали. Вмонтовано навіть підсвічники, у яких – недогорілі свічки...
...Минуло ще кілька літ. Ось і продали ми мамину квартиру. Хотілося зберегти її як своєрідний музей, де кожна річ дихає ненею, її працею. Важкою, треба визнати, працею простої жінки, яка у 29 років залишилася вдовою. Невимовно боляче було, – ніби обривались живі нитки на серці, – звільняти від скромних пожитків кожен куток на кухні, в кімнаті, в коридорі. Прощавай, тепле родинне гніздечко, яке виховало нас із братом у любові та душевній чистоті.
Останні відвідини могили. Коли ще зможу? Хіба аж наступної весни на Провідну неділю. А мама дивиться з мармурової плити, молода, в хустині, назад зав’язаній, як колись, під час роботи в полі. Але очі її цього разу, мені здається, дивляться зі смутком і образою...
Ховаючись від них, звернула на старий цвинтар, де бабусина могила. Там спокій, тиша. Але що це? На пагорбі, який ще три роки тому був таким величавим, замість квітів росте бур’ян.
– Мамо, а для чого людина живе на світі? – ніби знову чую голос моєї донечки.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи