Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЦУКЕРКА З ОТРУТОЮ
Дитяче захоплення читанням чи не вперше викликає занепокоєння батьків і Церкви

Юлія СПІРІНА

Чорняве жорстке волосся, сіро-блакитні очі, круглі окуляри і шрам на лобі у вигляді блискавки – ці прикмети знає майже кожен. Це – Гаррі Поттер, чарівник, кумир дітей і підлітків. Його магічними пригодами та перемогами захоплюються чимало юних читачів. Символом чого є маленький чаклун Гаррі Поттер? Спробуймо з’ясувати разом.

Горе тим, які зло називають добром
і добро – злом, пітьму вважають світлом
і світло – пітьмою,
гірке вважають солодким і солодке – гірким!
Книга пророка Ісаї

– Мамо, я сьогодні взяв «Гаррі Поттера»! – Мій син, який не мав бажання брати до рук навіть підручника, показав мені грубеньку книжку.

– Ти будеш її читати?!

– Так, її в нас читають усі!

І я, щаслива тим, що нарешті моя дитина взялася за КНИЖКУ, стала поратися далі. Перед сном узяла «Гаррі Поттер і філософський камінь», пробігла очима і... уже глибоко вночі перегорнула останню сторінку.

Перше враження – захват від якості українського перекладу, від динаміки сюжету, від соковитої мови (влучні звороти, порівняння, діалекти: галицьким розмовляє добродушний герой, суржиком – підлі негідники), від змісту (люблю фантастику). Нова і разом з тим – стародавня історія про хлопця-попелюшку, який із честю виходить зі складних ситуацій.

Другого тому ми обидва чекали з нетерпінням. Третій, четвертий... На п’ятому-шостому я засумнівалася, якийсь холодок пробіг поза спиною – і, не усвідомлюючи того, намагалася притишити у сина емоції та ейфорію, спровоковані Гаррі Поттером. Сьомий том я уже читала уважніше – задля закінчення сюжету та контролю. А згодом довідалася про докази на користь цього твору – і спростування доказів.

Що кажуть батьки

– Я начебто радіти повинна, що син залучився до читання, а мені чомусь страшно. Хворобливий у нього якийсь інтерес...

– А мій читає і перечитує, нічого іншого знати не бажає. Спробуєш щось сказати проти – робиться як скажений: грубить, кричить, навіть з кулаками кидається. Сам не свій став.

Що кажуть діти

Дівчинка, 12 років: «Я прочитала ці книжки тричі. Кожного разу я подорожую в той магічний світ і наслідую трьох друзів. Я б теж хотіла стати магом».

Дівчина, 15 років: «Якби і для мене насправді існувала така школа!»

Дівчинка, 9 років: «Я дуже хотіла б, як і багато моїх друзів, щоб магія існувала насправді... Звичайно, я дуже боялася, коли читала четверту книгу, і якийсь час мені снилися жахливі кошмари».

Хлопчик, 10 років: «Напевно, існує якесь місто магів поряд з моїм будинком... І та жінка, яка живе навпроти, – якась дивна. Може, вона – справжня відьма».

Дівчинка, 9 років: «Я вірю, що насправді існує місто магів поряд з моїм будинком. Мої друзі говорять, що я з’їхала з глузду, але це правда. Коли я ходжу по вулицях, то бачу якихось людей похилого віку, дивних людей, що носять... окуляри... і мантії».

Цю інформацію подала у статті «Гаррі Поттер: посвячення в магію» гречанка Єлена Андрулакі.

Що говорять психологи

Ми зіткнулися з дивовижним фактом: розумною і витонченою підміною здорового розуму формальною логікою доказів.

Суть «струнких міркувань» на захист бестселера зводиться ось до чого.

По-перше, магія є в будь-якій казці. І це не привід для її заборони.

По-друге, діти чудово розуміють, що чаклунство в книгах – не насправді, тож, звичайно, не застосовуватимуть його в житті.

Ну а по-третє, казки подобаються дітям.

Неначе все правильно, логічно. Тільки у чому ж причина спотвореної поведінки дітей-«поттероманів», з якою ми стикаємося все частіше?

«По-перше, магія є в будь-якій казці». Гаррі Поттер – казковий?

У кожного жанру – свої закони. Герой будь-якої казки – людина, яка може отримати чарівний атрибут: паличку, меч абощо. І головне не це, а особисті якості героя, за які він, власне, і буває винагороджений чарівними дарами.

Це не випадковість. Казка відіграє величезну виховну роль, і дуже важливо, з ким ототожнює себе дитина, кого хоче наслідувати. Казка створює модель світу, а християнським світом повинні правити не чародії.

У «Гаррі Поттері» все інакше. Головний герой – чарівник, інші майже всі персонажі – теж. Звичайні люди – десь на узбіччі, як нижчі істоти, і людьми їх не називають, лише маглами. Цікаве слово «магли», видумане авторкою. Воно нагадує про те, що звичайні люди не володіють магією (mage-less), і, окрім того, слово «mug» в Англії позначає дурня-простака.

Гаррі – не вигаданий персонаж. Багато моментів його біографії запозичено з біографії Алістера Кроулі – ідеолога сатаністів. Гаррі має на лобі шрам у вигляді блискавки. Цей знак, так званий «Руйнівник», використовують сатаністи для отримання влади над іншими людьми. На жаль, цей знак малюють сьогодні на своїх лобах діти, що наслідують Гаррі Поттера.

«По-друге, чаклунство в книгах – не насправді»?

Портал Саратовської єпархії РПЦ «Православ’я і сучасність» повідомляє: першими російськими жертвами бестселера стали 20 новосибірських школярів. Їх отруїли мідним купоросом восьмикласники, натхнені «хорошою, доброю казкою». На перерві вони дали четвертокласникам посудину, сказавши, що в ній чарівне зілля, приготоване за рецептом Гаррі Поттера.

Учні 8-го класу не плутають казку з реальністю. І даючи малечі мідний купорос, чудово розуміли, що це буцімто чарівне зілля – небезпечна отрута. Але, начитавшись книг, школярі заразилися жорстокістю, захмеліли від того чорного гумору, коли принизити, завдати болю і навіть убити – це «прикольно».

А ті, кого труїли? Їм уже по 10 років, їх цілих 20 дітей! Жоден не засумнівався, всі довірливо випили «чарівний напій». Отже, в їхніх мізках переплуталися вигадка і реальність, і «вчасно» простягнутий мідний купорос не налякав...

Коли це розумієш, стають смішними аргументи на зразок: для магічних складів «Гаррі Поттера» потрібні ріг однорога, чарівна паличка, пір’я фенікса. Оскільки їх у природі не існує, не варто турбуватися. Однак обрізки нігтів і волосся, які використовують герої книги для приготування чаклунського зілля, – зовсім не екзотика. Жаби теж. Ну а уточнення рецептури можна провести по інших книгах. Оскільки «Гаррі Поттер» і тут дає реальні орієнтири, згадуючи приворотне зілля, кабалістику і стародавні руни.

«По-третє, казки подобаються дітям». Що ж робити?

Ви читаєте ці рядки і, напевно, подумали: «А що ж робити, якщо дітям дійсно подобається?!»

У дитини, яка активно пізнає світ, ще не вироблена шкала оцінки. Дивлячись на мухомор, вона тягне руку до нового і яскравого, не знаючи, що це отрута. Хіба мало що може сподобатися дітям: вибухівка, наркотики? Батьки не роздумують про те, що «забороняти безглуздо», коли маленька дитина тягнеться до розетки або коробки з ліками, – вони рятують дитину, і забороною також. Нині, не бажаючи псувати собі нерви, ми прирікаємо себе надалі на важкі змагання за душу власної дитини. Адже, намагаючись уникнути скорботи, людина терпить ще гіршу скорботу. І краще усвідомити це зараз, не чекаючи напоумлення зверху.

Розгляньмо зміст

Авторка книг Дж. К. Роулінг в одному радіоінтерв’ю заявила, що провела дослідження магічних обрядів і язичництва, щоб її книги були реалістичні, тож приблизно третина описаних обрядів заснована на реальних окультних дійствах.

Ми ж, довіряючи застереженням святих отців і пам’ятаючи про настанову не підходити до темних сил близько, наголосимо лише на окультних уявленнях про добро і зло, які авторка доносить до дітей. Остаточно зло перемогти неможливо, – доводить письменниця. Зло притаманне світові, з ним можна і треба боротися, але перемогти – неможливо. Волдеморт завжди перемагає. І висновок – слова зомбованого професора Квірела: «Добра і зла не існує, є лише сила, є лише влада і є ті, хто занадто слабкий, щоб прагнути її...» Ідея рівноваги добра і зла в одній істоті – найстаріша з окультних засад.

Хіба буває в казках, щоб наймерзенніший персонаж передав найкращому героєві частину власної моці? Уявіть собі, що після битви зі Змієм і перемогою над ним Котигорошко при зіткненні з іншими ворогами палив би їх вогнем із рота, тобто добро перемагало б зло силою, успадкованою від раніше переможеного зла. Для традиційної життєвої системи це дико, для окультизму – норма.

Керіл Матрішиана, що пережила свого часу захоплення окультизмом, зняла документальний фільм «Гаррі Поттер – чаклунство в новій упаковці». «Через книги про Поттера, – говорить Матрішиана, – діти навіть дошкільного віку привчаються до людських жертвопринесень. Їм показують, як висмоктують кров із мертвих тварин, як духи оволодівають людиною». Матрішиана свідчить: є безліч буквальних збігів чаклунських ритуалів «Поттера» з ритуалами однієї сатанинської секти, що діє у США.

Але головну підказку дала сама Дж. К. Роулінг. Назви підручників у школі магів називаються доволі своєрідно. А нині підручники на Заході все частіше пишуться у формі пригод, в них є наскрізні герої: хлопчики, дівчатка, звірятка. Чом би й дитячому посібникові з окультизму не називатися «Гаррі Поттер і Таємна кімната» або «Гаррі Поттер і в’язень Азкабана»? Така гіпотеза все пояснює.

Головна мета підручника – максимальна засвоюваність матеріалу. Чарівництво – сам по собі матеріал цікавий, а якщо подати його у формі нескладних пригодницьких історій з героями-школярами, тоді можна не сумніватися: матеріал буде засвоєний на «відмінно».

Кілька років тому відбулася розмова з дівчиною із підмосковного міста:

– Ніхто не говорить усієї правди. «Гаррі Поттер» – це залучення до сатанізму. Бачте... – тут вона трохи зам’ялася, – я сама в підлітковому віці потрапила в сатанинську секту. Потім, коли у мене народилася дитина, я зрозуміла, що не зможу її виростити, не порвавши з сатанізмом. І прийшла в Церкву. Так от, я вирішила прочитати всі книги і побачила ті ж гачки, ті ж приманки, на які колись попалася. Я маю страшний досвід і впізнаю це. Безсумнівно, авторка «Гаррі Поттера» діє дуже грамотно. Вона точно знає, на які кнопки натиснути, щоб роз’ятрити гординю, жагу влади і надздібностей. До речі, особливо небезпечні такі книги для дітей тонких, чутливих, духовно обдарованих...

Що каже світ

Союз педагогів і університетських професорів Англії звертає увагу на зміст популярних творів Дж. К. Роулінг і закликає батьків та педагогів бути уважними, оскільки діти займаються окультними дослідами. «Їх потрібно навчити небезпеки подорожей у невідоме. Історія про Гаррі Поттера призведе до появи покоління, що відкрило для себе світ магії... Все більше дітей проводять час в інтернеті у пошуку сатанинських сайтів...»

Школа Св. Марії у Чеземі (Англія) заборонила книги про Гаррі Поттера в своїй бібліотеці.

Одна з найбільших компаній – «Entertainer» (мережа магазинів дитячих іграшок у Великобританії) – заборонила появу на своїх прилавках товарів із зображенням Гаррі Поттера. Один з її власників Гері Грант підрахував, що, можливо, він втратить більше півмільйона фунтів прибутку, але його непокоїть стан душі дітей.

Що каже Церква

Православна Церква вважає небезпечною книги про Гаррі Поттера, – повідомили в Єкатеринбурзькій єпархії РПЦ. «Сьогодні всі говорять про те, що релігійність не можна переносити в школи, але на езотеричну літературу, якою захоплюються наші діти, чомусь не реагують, і це дуже небезпечно».

Директор однієї з австралійських недільних шкіл вжахнувся від книжки про юного чарівника. Тільки в одному розділі він виявив одразу чотири вбивства. Опам’ятавшись, директор розпорядився негайно вилучити всі книги серії з бібліотеки. «Там дуже багато крові», – заявив він.

Архієпископ Латвійської лютерансько-євангельської Церкви Яніс Ванагс відзначив шкідливість і небезпеку цікавості до подібних героїв і прагнення знайти якусь «чарівну силу».

Болгарські священнослужителі Православної церкви вимагають вжити необхідних заходів, щоб не допустити відтворення чарівництва з книги про Гаррі Поттера. Один з її організаторів, о. Стефан, проконсультувався перед зустріччю з фармацевтами. Виявилось: усі рослини і речовини, що згадуються в книзі, існують, використовуються в медицині й дуже отруйні.

Рівненський міжцерковний союз, до якого входять представники всіх християнських конфесій, виступив проти демонстрації фільму і розповсюдження книг про Гаррі Поттера. На думку священиків, «це пропаганда сатанізму і підняття авторитету диявола в суспільстві».

Одна з грецьких єпархій Православної Церкви випустила спеціальну заяву проти суцільного захоплення Поттером серед юнацтва. На їхню думку, «Гаррі Поттер може привчити дітей до спілкування зі злом, до захоплення магією і чортівнею».

Ієромонах Лонгин, насельник Києво-Печерської Лаври, у статті «Головна перемога над злом – в собі» зазначає, що магія в творі Роулінг представлена настільки яскраво і вражаюче, що викликає інтерес до містики, світу чаклунів і відьом. У реальному світі джерелом добра є Бог, а джерелом магії – демонічні сили. «Життя нашої Церкви протікає в контексті Священного Писання, яке передбачає пришестя в світ Антихриста, людини, у всьому протилежної Христу, яка досконало знатиме окультизм і спокусить інших багатьма брехливими чудесами. Такі містичні історії приводять до втрати духовного імунітету, сприяють поступовому формуванню психології окультної свідомості. До речі, один голландський пастор заявив, що Гарі Поттер чимось нагадує Христа... Антихрист теж «нагадуватиме» Христа, чим і приверне до себе увагу людей».

* * *

Найменше, до чого приведе дітей Гаррі Поттер, – захоплення магією й ідолопоклонством і, відповідно, до порушення двох перших Заповідей («Я є Господь Бог твій, і нехай не буде у тебе інших богів крім Мене» та «Не роби собі ідола»). Якщо ж діти усвідомлять і приймуть теорію сили і досягнення бажань за всяку ціну, порушено буде й інші Господні Заповіді – «Не вбивай», «Не кради», «Не перелюбствуй»...

Отже, чи хочемо ми, щоб наші діти давали й отримували отруту замість цукерки, чари замість любові, брехню замість правди і, врешті, поклонялися сатані замість Христа?

Я – не хочу!

Священик Андрій Ротченков, директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку:

– Спостерігаючи за пристрастями навколо «Гаррі Поттера», у мене виникає бажання остерегти себе і дітей від подібних книг. Може здаватися – що ж такого поганого в дитячій казці? А насправді найнебезпечнішими є так звані маленькі гріхи, перехідні форми до гріха великого. Наприклад, тепер молодь часто вживає слабоалкогольні напої. Здавалося б, нічого страшного – це ж слабкий алкоголь, у невеликих дозах. Але йде звикання до вживання алкоголю, виробляється гріховна звичка, яка обов’язково призведе до біди. Або, наприклад, нам пропонують так звані легкі цигарки, які буцімто менш небезпечні. З тієї ж серії  книги про Гаррі Поттера, де замасковано дітям подаються магічні практики.

Здається, що людину неможливо зв’язати ниткою – адже нитку легко порвати. Але варто багато разів обмотати її навколо людини – і людина не поворухнеться. Саме так диявол полонить через так звані маленькі гріхи. Ці гріхи найнебезпечніші тому, що ми не надаємо їм значення, нехтуємо ними.

Апостол Павло застерігає: «Сатана набирає вигляду ангела світла». Стережімося ж його!

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 06–07 (43–44)