→Газета
→
ЗНИКЛИЙ ВІТРИЛЬНИК
(казка)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Кілька суботніх вечорів Сашко провів у гаражі батька, майструючи модель корабля. Він зробив його з великого шматка дерева. Мати пошила вітрила. Тато виточив з міді малесенький якір. Решту Сашко зробив самостійно.
Маленький вітрильник був дуже гарним, але найважливішим для хлопчика було те, що він зробив його сам. Вітрильник стояв у його кімнаті на особливій поличці. Він подобався всім гостям. Але особливе враження справив на батька:
– Я пишаюся тобою, Сашо! У тебе золоті руки. Яку модель ти будуватимеш далі?
Але Сашко не думав поки що про нову роботу. Зараз усі його думки поглинув вітрильник.
Одного весняного дня він уперше поніс на річку свій саморобний корабель. Хлопчик пішов до місця, де вода була вільною від водоростей. Погода для плавання стояла відмінна – вода виблискувала під сонячними променями, повівав легкий вітерець. Як тільки Сашко поставив вітрильник на воду, вітер одразу підхопив і поніс його вперед. Сашко так замилувався красою вітрильника, який плив, що не помітив наближення трьох хлопчаків. Побачивши їх, він трохи притримав шнурівку, яка тримала човник.
– Дай-но нам подивитись вітрильник!
– Дивіться... Тільки мені потрібно незабаром іти.
Сашка охопив страх від поганого передчуття. Хлопці, напевне, мали недобрі наміри. Найвищий з них різко вихопив шнурок із рук Сашка, так, що кораблик упав на бік і його вітрила вмить змокли. Сашко без роздумів скочив у воду, але послизнувся. Брудна вода хлюпнула в лице і потрапила в очі.
Коли хлопець став на ноги і зумів оглядітись, не було ні вітрильника, ні злодіїв... Сашко не знав, у який бік йому бігти, щоб шукати втрату. Та й що він міг зробити проти трьох старших хлопців?
Сашко почистив одяг і зажурений пішов додому. Хто допоможе йому?
Коли батьки повернулися, син розповів їм про те, що трапилось. Батько ходив до річки і розпитував перехожих – чи не бачили вони трьох підлітків з вітрильником? Ніхто не бачив.
За вечерею Сашко мовчав. А коли ліг спати, не зміг стримати сліз. Тато запропонував йому збудувати новий корабель, але це не заспокоїло хлопця – вкрадений вітрильник був його першою самостійною роботою. Він ніколи не зможе забути свій корабель.
Минув час. Сашко з татом змайстрували нову модель і разом ходили запускати її на річку. Але навіть тепер Сашко не забув своєї першої роботи. Він думав: «А де ж зараз мій бідний кораблик?»
Одного дня він поїхав до центру міста, щоб придбати мамі подарунок до Дня народження. Зробивши покупку, він повертався вузькими, малознайомими вуличками. Раптом зупинився здивований: у вітрині невеликої крамнички поряд зі старою гітарою стояв вітрильник... Його корабель! Він мало не влетів до крамнички.
– Це мій корабель на вікні! Він мій! Я його зробив!
Продавець, невисокий дідусь, уважно оглянув хлопця:
– Ні, юначе, – нарешті відповів він. – Вітрильник мій! Я купив його нещодавно у двох хлопчаків і лише сьогодні виставив на вітрину.
– Але я його зробив! Він мій! Я вас дуже прошу, будь-ласка, віддайте його мені!
– Віддам, коли ти заплатиш за нього п’ять гривень.
– Але я витратив уже всі свої гроші!
– У такому разі візьми в батьків.
Сашко зрозумів, що сперечатись марно. До закриття крамнички залишалась лише година. Хлопчик побіг додому. Батько працював у саду, коли побачив захеканого Сашка.
– Тату! – вигукнув Сашко. – Дай мені п’ять гривень!
– Навіщо? – запитав стурбований батько.
– Я поверну... Мені дуже треба! Там мій вітрильник... Я поспішаю! Його потрібно купити, доки крамничка не зачинилась.
– Сідай у машину, – сказав батько, скидаючи на ходу брудну куртку.
До крамнички вони увійшли перед закриттям.
– Ось гроші! Віддайте мені мій вітрильник!
– Ось тепер цей корабель буде вашим, – сказав, усміхаючись, дідусь і віддав його Сашкові.
Удома Сашко не міг намилуватись на придбаний витвір своїх рук.
– Знаєш, тату, тепер цей корабель двічі мій – я сам його зробив, і я його викупив! Як це добре!
– Звичайно, – погодився батько, – тепер ти будеш ще більше любити й берегти його.
* * *
Так, як Сашко створив вітрильника, так Господь Бог створив і нас. Але люди відійшли від Нього через гріхи. Нас викрав у свої тенета сатана. Але Господь Ісус Христос Сам прийшов до нас і викупив нас ціною Свого життя. Тому ми подвійно належимо Йому.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи