Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЗУСТРІЧ ЙОСИПА З БРАТАМИ
(повчання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Якось фараонові приснились віщі сни, які пророкували майбутнє. Перший сон був такий. Фараон стоїть на березі Нілу. І ось виходять із річки сім товстих корів і йдуть пастися. А за ними вийшли з річки сім худих корів і з’їли товстих. Другий сон показав фараону, що на одній стеблині зійшло сім колосків здорових та добрих, а за ними зійшло сім колосків тонких та спалених східним вітром. І тонкі колоски проковтнули здорових та повних.

Фараон не міг пояснити цих снів. Він зібрав усіх мудреців Єгипту, та ніхто не міг їх відгадати.

І тоді чашник згадав про Йосипа і розповів фараонові, як той розгадав сни пекаря і чашника. Покликали Йосипа. Фараон сказав: «Я чув, що ти можеш тлумачити сни». На що Йосип відповів: «Не я, а Бог скаже через мене». Йосип не приписував собі слави, яка належить Богу. Фараон розповів Йосипові свої сни. «Ці два сни, – сказав Йосип, – мають одне значення. Сім років у країні буде великий достаток, збагачення. Наступних сім років буде поганий урожай, і в країні буде голод. Те, що сон повторився двічі, – ознака того, що ці сни – попередження від Бога. Тому слід призначити мудрого управителя, щоб розпорядився збирати частину зерна урожайних років для того, щоб використати в голодні».

Фараон запитав своїх вельмож: «Хто може бути мудріший, ніж цей чоловік, що на ньому Божий Дух?» і призначив Йосипа своїм першим заступником. Йосип тепер міг керувати усім Єгиптом, лише фараон залишався старшим за нього. Учорашній раб і ув’язнений став другою людиною в країні після фараона. Це було чудо Господнє.

Як передбачив Бог, так і збулось. Після семи років багатих урожаїв настали сім років голоду. Але завдяки мудрому керівництву Йосипа в Єгипті був хліб.

Голод охопив усі країни поблизу нього, в тому числі Ханаан. Велика родина Якова бідувала також. Яків послав своїх синів до Єгипту по хліб. Прийшовши в Єгипет, брати Йосипа звернулися за допомогою до найголовнішого начальника після фараона, бо він був розпорядником хліба. Йосип відразу впізнав своїх братів, але вони не впізнали його – адже минуло двадцять літ. Йосип був одягнутий як вельможа, мав інше ім’я.

Брати вклонилися Йосипу до землі. Він давно вже вибачив їх, але вирішив не відкриватись їм, а перед цим переконатися, чи жалкують вони про свій злочин, чи люблять вони батька і свого брата Веніамина. Йому хотілося, щоб вони зрозуміли, що він пережив. Спочатку Йосип назвав своїх братів шпигунами. Щоб виправдатися від такої великої підозри, брати змушені були залишити заручника доти, доки не привезуть свого молодшого брата Веніамина. Заручником був залишений другий брат Симеон.

Гірко було слухати старенькому Якову розповідь синів про те, що єгипетський владика так суворо поставився до них, залишив одного з них у себе заручником. Але ще важчим було для нього попрощатися з Веніамином. Дивним було те, що срібло, яке заплатили сини Якова за хліб, знову опинилося в їхніх мішках. Але потреба визволити Симеона і знову купити хліба змусила Якова відпустити Веніамина з братами. Він послав єгипетському вельможі багаті подарунки: бальзам, мед, ладан і мигдаль, також срібло – подвійну плату за хліб.

Розкішний дім, у якому мешкав тепер Йосип, справив велике враження на його братів, які звикли жити в наметах. Їх запросили в кімнату, яка була прибрана по-царськи. Коли Йосип побачив Веніамина, то змушений був вийти до іншої кімнати, бо заплакав. Він радів за своїх братів, що вони любили Веніамина і не були з ним жорстокі, як колись із Йосипом. Братів запросили до багато накритого столу. За східним звичаєм вони вклонилися великому царедворцю до землі й піднесли йому привезені дари. Під час обіду (на якому був присутній і Симеон) Йосип сидів за окремим столом, як вимагала висока гідність його посади. Пригощаючи гостей зі свого столу, Йосип найкращі страви передавав найменшому – Веніаминові.

Йосип вирішив ще раз випробувати любов братів до свого батька і найменшого брата. Він наказав підкинути його срібну чашу до мішка із зерном, який повезе Веніамин. І коли брати поїхали додому, їх наздогнав управляючий домом Йосипа. Він звинуватив їх у крадіжці чаші, тож Веніамина, в якого знайшли чашу, наказав повернути до Єгипту і залишити там рабом. Тоді брати повернулися до Йосипа. До нього звернувся Юда, який колись запропонував продати його купцям-ізмаїльтянам. Юда сказав, що це їхній найменший брат, що батько не витримає, коли почує, як втратив ще одного сина від улюбленої жінки Рахілі. Юда сказав: «Хай краще я залишусь твоїм рабом замість Веніамина!» Цим Юда показав, що розкаюється у вчиненому колись Йосипу, що любить Веніаміна і батька, аж навіть готовий принести себе в жертву. Тоді нарешті Йосип відкрився своїм братам. Він заплакав і почав їх обіймати і цілувати. Коли брати продали Йосипа в Єгипет, то вони не замислювалися, що, можливо, колись доведеться відповідати.

Рано чи пізно за всі гріховні вчинки настає відплата. Біблія говорить: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне». Ці слова означають, що все, що ми робимо, погане чи добре, обов’язково повернеться до нас. Але якщо ми розкаюємось у гріхах, то Бог помилує нас.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 10 (47)